Аналіз ІІІ, ІV пісень
«Паломництво Чайльд Гарольда»
Джордж Байрон
ІІІ та IV пісні «Паломництва Чайльд Гарольда» відділено від перших двох кількома роками. Вони безпосередньо пов’язані з перебуванням Байрона у Швейцарії та Італії, де він жив у 18161823 рр., остаточно покинувши Англію.
У ІІІ пісні, опублікованій 1816 р., Байрон торкається важливого питання — про ставлення до Французької революції кінця XVIII ст. Говорячи про засилля монархічної реакції, особливо після утворення Священного союзу 1815 р., він доводить, що ідеали свободи, проголошені революцією, неодмінно мають перемогти; людство багато чого навчилося, повірило у свої сили, тож нехай тирани, які тепер при владі, знають, що це тимчасово й година розплати неминуче настане.
Швейцарія, куди перенесено дію поеми, нагадує Байронові про видатних французьких письменників-просвітителів — Руссо й Вольтера, які деякий час жили в цій країні. їхня діяльність ідейно підготувала революційні події кінця XVIII ст. Багатовікове ярмо феодального рабства було долею Франції, «поки народ, розбуджений Руссо та його друзями, не підняв прапор затятої помсти». Для Байрона-просвітителя — це «гіганти розуму», натхненні титанічною метою звільнення людства.
У ІV пісні, що вийшла друком 1817 р., Байрон розповідає про колишню велич Італії, роздробленої нині на низку феодальних держав, і Австрії, що перебуває під ярмом. Він кличе італійців до повстання. Запорука їхньої перемоги — славне минуле Італії, волелюбність її народу.
У заключних строфах IV пісні «Паломництва Чайльд Гарольда» Байрон малює образ моря й образ відважного плавця — поета, з дитинства спорідненого з вільною стихією.
Символічною є картина безкрайого, вічно змінюваного і завжди незмінного моря — безпосереднього свідка нескінченного кругообігу історичного життя людства.
Поема про подорож Чайльд Гарольда стала одкровенням не тільки для британців, а й для всієї Європи. Незважаючи на, здавалося б, цинічний тон віршів, ставлення автора до навколишньої дійсності було зрозумілим будь-якому читачеві. Новий літературний типаж — образ Чайльд Гарольда — закріпився у світовій поезії як байронічний герой, спричинивши згодом безліч наслідувань.