ПАСПОРТ
Автора: Шолохов Михайло Олександрович
Назва: Доля людини
Кількість сторінок: 80
Жанр: Розповідь
Рік написання: 1956 рік
«Доля людини» – зворушливий твір про важку долю простого чоловіка, який втратив у війну свою сім’ю, але не втратив сенс життя.
Час і місце дії
Дія розповіді відбувається навесні 1946 року, коли Радянський Союз тільки почав відновлюватися після пережитої Великої Вітчизняної війни. Розповідь починається на верхньому Дону, а після описуються події воєнних років. Твір заснований на реальних подіях.
Головні герої
- Андрій Соколов – простий, скромний солдат, водій, чесна, порядна, совісна, милосердна людина.
- Анатолій – старший син Андрія Соколова, відважний солдат, який загинув від кулі снайпера в День Перемоги.
- Ванюшка – прийомний син Соколова, маленький, безпритульний хлопчик, добрий, відкритий.
- Дружина Ірина, дочки Настя і Оля – сім’я Андрія Соколова, яка після трагічної загибелі жила лише в його спогадах.
Сюжет
Переправляючись через річку Еланку, оповідач зустрів чоловіка з хлопчиком. Вони розговорилися, і незабаром випадковий знайомий повідав автору історію свого непростого життя.
Андрій Соколов був родом з Воронезької губернії. Молодим хлопцем він відправився на Кубань, де важко працював. У ці роки лютував сильний голод, і сім’я Андрія померла. Незабаром він повернувся до Воронежа, де одружився на сироті Ірині – простій, скромній, добрій дівчині. Сімейне життя Андрія була щасливою з самого початку: дружина виявилася розуміє, ласкавою жінкою, яка подарувала йому сина Анатолія і двох дочок – Настю і Олю. У родині Соколових панували взаємна любов і повага, проте ця ідилія була назавжди зруйнована війною.
Коли Ірина і діти проводжали главу сімейства на фронт, жінку не покидало погане передчуття. Вона ніяк не могла відпустити коханого чоловіка, і той навіть відштовхнув її, про що згодом дуже шкодував: більше їм не судилося побачитися.
На війні Соколов служив за своєю професією – шофером. Він був двічі поранений і навесні 1942 року опинився в полоні. Коли колона з радянськими полоненими розташувалася на нічліг в церкві, герой дізнався про майбутню зраду: товариш по службі Крижнєв збирався видати німцям взводного, затятого комуніста. Соколов власними руками задушив зрадника. Наступного ранку німці стали допитувати полонених, чи є серед них комуністи, командири і комісари, але ніхто не вимовив ні слова, і всі залишилися живі. Під час перегону Соколов спробував втекти, але на нього нацькували собак і повернули в табір.
Після двох років каторжної роботи на кам’яному кар’єрі Соколова визначили шофером до німецького майора-інженера. Той добре поводився з ним, давав їжу. У червні 1944 року герой, скориставшись нагодою, оглушив майора і втік на лінію фронту до своїх.
Будучи на лікуванні в госпіталі, Соколов написав додому лист, але отримав страшну відповідь від сусіда: дружина і дочки загинули на самому початку війни від фашистського снаряда, що влучив в їх будинок. У живих залишився лише Анатолій, який після закінчення артилерійського училища відправився на фронт.
Страшним ударом для Соколова стала звістка про смерть сина в День Великої Перемоги. Він не захотів повертатися в рідне місто, де все нагадувало б йому про колишнє щасливе життя. Герой поїхав до свого товариша, де влаштувався працювати шофером. Одного разу він зустрів хлопчиська-сироту і прикипів до нього всією душею. Соколов усиновив безпритульного Ванюшку, і турбота про дитину допомогла герою впоратися з болем втрати власної сім’ї.
Висновок і власна думка
Потрібно володіти чималою мужністю і величезною внутрішньою силою, щоб гідно витримати всі випробування, що дісталися головному герою, і при цьому не озлобитися на весь світ, зберегти в собі людину. Андрій Соколов пройшов пекло фашистського полону, втратив всю свою сім’ю, але знайшов в собі сили не тільки жити далі, а й здійснювати добрі справи.
Головна думка
Навіть у найважчі, сумні хвилини не можна опускати руки, потрібно боротися, незважаючи ні на що. Життя – великий дар, і потрібно його цінувати.
Авторські афоризми
“…Мої невиплакані сльози, видно, на серці висохли. Може, тому воно так і болить?..”
“…Дитяча пам’ять, як літня Зірниця: спалахне, накоротко освітить все і згасне…”
“…- А на що я тобі? – А на все життя…”
“…Одному-то і курити і помирати нудно…”
Тлумачення незрозумілих слів
- Конопатити – затикати і забивати дірки і щілини в чому-небудь клоччям, пенькою.
- Тин – плетена огорожа з прутів, гілок.
- Кисет – невеликий мішечок для зберігання речей, затягується шнурком.
- Ватник – тепла стьобана куртка з підкладкою з шару вати.
- Кулаки – заможні селяни, які користуються найманою працею (селяни-роботодавці).
Нові слова
- Піхотинець – військовослужбовець піхотної частини.
- Збруя – кінська упряж, предмети і приналежності для запряжки, сідлання і управління кіньми.
- Хмільний – п’яний, нетверезий.