Аналіз «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панас Мирний

Аналіз роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

ПАСПОРТ

Автор: Панас Мирний (1849-1920) – прозаїк, драматург. Справжні ім’я та прізвище — Панас Якович Рудченко.

Рік написання: 1875 р.

Літературний рід: епос.

Жанр: соціально-психологічний роман («роман з народного життя»)

Літературний напрям, стиль, течія: реалізм.

Тема: зображення столітньої історії села Піски й долі правдошукача-бунтаря, «пропащої сили» Чіпки Варениченка.

Головна ідея: заперечення боротьби з несправедливістю через злочин, пролиття крові.

Герої твору: Чіпка Варениченко, його мати Мотря, баба Оришка, батько Іван Вареник (він же Притика, Остап Хрущ, Хрущов); Грицько Чупруненко (друг дитинства Чіпки ), його дружина Христя; друзі Чіпки — Матня, Лушня, Пацюк; Максим Ґудзь, його дружина Явдоха й дочка Галя (дружина Чіпки); голова повіту Кряжов, судовий секретар Чижик, становий Дмитренко, Порох, пани Польські та ін.

Композиція: Чотири частини, тридцять розділів; зміщення часових площин.

Сюжет:

Частина перша.

• І. Польова царівна. Весна. Чіпка пишається своєю нивою, почувається справжнім хазяїном. Серед жита бачить дівчину, яка здалася йому русалкою. Хлопець навіть не зміг заговорити до неї, тож вона сама озвалася, але нічого не сказала про себе й утекла. Повернувшись додому, Чіпка став розпитувати в матері, чи немає дочки в москаля, який живе неподалік їхньої ниви. Хлопцеві здавалося, що це мала б бути його польова царівна.
• II. Двужон. Ще за двадцять років до того, як кріпакам надали волю, у Піски прийшов незнайомий чоловік. У волості назвався Остапом Хрущем — небожем Карпа Окуня, якого вже й на світі не було, а колись жив у Пісках. Сказав, що прийшов з Донщини в рідний край. Він одружився з Мотрею, а навесні вирішив іти на заробітки. Тож Остап вирушив на Дон, згодом звідти прийшла «бумага», у якій запитували, чи не об’являвся чоловік, на ім’я Остап Хрущ. Виявилося, що справжнє його прізвище — Притика й що він мав жінку та трьох дітей. У селі Мотрю вважали незвичайною молодицею (ні покритка, ні вдова). Через якийсь час Хруща провели через усе село в кайданах, а потім посадили до в’язниці. Мотря відчула, що вагітна. Селом пішла чутка, що Остап зовсім не Хрущ і не Притика, а кріпак пана Польського Іван Вареник. У Мотрі народився син, його в селі називали виродком, нечистим. Ніхто не хотів іти в куми. Охрестили Чіпку рідна баба Оришка й перехожий москаль.
• III. Дитячі літа. Життя Мотрі стало нестерпним. Опікувалася Чіпкою баба Оришка. Хлопець виростав гарним, але сумним і вовчкуватим. Діти його ображали, наділяючи прізвиськами.
• IV. Жив-жив! Чіпка ріс у голоді й холоді. У дванадцять років мати віддала його в найми до Бородая за харч та одежу. Чіпка не хотів працювати на пана й ледь не підпалив його обійстя. Бородай вигнав хлопця. Після цього він почав працювати підпасичем у діда Уласа. Тут Чіпка подружився із сиротою Грицьком.
• V. Тайна — невтайна. Великим горем для Чіпки стала смерть баби Оришки. Після цього він довго хворів. Коли хлопцеві виповнилося сімнадцять років, скасували кріпосне право. Від діда Уласа Чіпка почув про свого батька Івана Вареника, який ріс з малим паненям та якось ударив його за шкоду. Івана побили, після чого він утік до Дону. Через роки повернувся в Піски, а потім його заарештували й згодом забрали в москалі.
• VI. Дознався. Чіпка доглядає свою ниву. Одного разу він уже заговорив до дівчини — польової царівни, русалки. Її звали Галею.
• VII. Хазяїн. Грицько Чупруненко пішов на заробітки, повернувся з грошима, купив ґрунт, одружився із сиротою Христею, почав господарювати.

(У шкільному курсі української літератури й за програмою ЗНО передбачено ознайомлення лише з 1-ю і 4-ю частинами роману. У 2-й частині розповідається історія села Піски. Читач дізнається про Максима Гудзя, якого забрали в москалі, про його службу й одруження з Явдохою, про поранення, відставку й повернення в Піски. У 3-й частині йдеться про Чіпку, який поступово сходить на “слизьку дорогу” через несправедливість, про його дружбу з п’ятницями Матнею, Лушнею та Пацюком, крадіжку панського зерна й убивство сторожа.)

Частина четверта.

• XXIII. Невзначай свої. У домі москаля Максима Ґудзя по ночах збираються злодії, і Чіпка зі своїм товариством також тут буває.
• XXIV. Розбишацька дочка. Чіпка дізнається, що Галя — дочка москаля Максима Ґудзя. Хлопець освідчується Галі, вона каже, що теж його кохає, проте вже засватана за Сидора, і просить Чіпку полишити злочинне життя.
• XXV. Козак — не без щастя, дівка — не без долі. Чіпка запропонував Сидорові гроші — той від Галі відступився. Матері повідомляє про намір одружитися.
• XXVI. На своїм добрі. Чіпка засватав Галю, її батьки поїхали до нареченого на оглядини. Галя подружилася з Христею. Чіпка зводить новий будинок, веде новий промисел — перепродує полотно.
• XXVII. Новий вік. Чіпку стали поважати в Пісках. На громадських зборах він закликав селян вибрати в земство своїх людей.
• XXVIII. Старе — та поновлене. Чіпку вибирають в управу. Він має свою позицію, а це не подобається панам. Вони знайшли на нього компромат за колишні злодіяння (у нерозкритій давній судовій справі підозра за крадіжку пшениці в пана Польського й убивство сторожа). Губернатор відсторонив Чіпку від управи «по неблагонадежности». Чіпка гнівається, повертається додому, де застає хворого Максима Ґудзя. На його очах батько Галі помер. З часом Варениченка звинуватили в підбурюванні селян проти панів.
• XXIX. Лихо не мовчить. Явдоха Ґудзь продала свій хутір і переїхала після смерті Максима до Чіпки. Вона почала сваритися з Мотрею. Чіпка став нервовим, повернувся до «старого» — почав пиячити з Лушнею, Матнею й Пацюком. Уночі він зі своїм товариством вирушав на «роботу». Несподівано померла Явдоха. Мотря занедужала й зовсім злягла.
• XXX. Так оце та правда?! Була зима. Після чергового нічного промислу Чіпка з товариством повернувся під ранок зі слідами свіжої крові. Незабаром Мотря почула біля свого дому плач дівчинки, яка й розповіла, що всю її сім’ю («вісім безневинних душ») убили й порізали. Мотря пішла до волості й розповіла про це. Галя з горя повісилася. Чіпку заарештували. Наступного року через село проходили каторжники, серед них піщани впізнали Чіпку та його товариство. Чіпка попросив Грицька переказати матері, щоб чекала його. Грицько забрав Мотрю у свій дім, проте вона невдовзі померла.

Про твір. Історія написання роману. Панас Мирний написав нарис «Подоріжжя від Полтави до Гадяча» з почутої від візника історії про відомого Полтавщині Василя Гнидку, який зі своїми поплічниками вбив цілу сім’ю. Потім письменник на основі нарису створив повість «Чіпка», у якій прототипом головного героя став Василь Гнидка. Згодом до написання роману (розширення повісті) долучився Іван Білик — брат Панаса Мирного. В одній з редакцій роман дістав назву «Пропаща сила», а згодом — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Літературознавець О. Білецький писав, що композиція роману нагадує будинок з численними прибудовами. Це пов’язано з тим, що твір розпочинався з нарису, який поступово обростав «прибудовами», про які йшлося вище (нарис — повість — роман). Епіцентром роману є Чіпка. Панас Мирний та Іван Білик детально простежили, як потенційно добру, чулу, чесну й совісну людину затята революційність і мстивість неминуче ведуть до страхітливого морального краху. У портреті Чіпки є одна промовиста психологічна деталь: «Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах і селах. Одно тільки в нього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою».

Власне, автори досліджують причини цієї «хижої туги»: комплекс байстрюка, пережиті дитячі образи, холодне й голодне дитинство, несправедливість у світі, генетичний спадок батька — злочинця й двужона Івана Вареника.

Грицько Чупруненко мав подібні до Чіпчиних стартові позиції, а може, навіть і гірші, бо був сиротою. Але хлопець виростає роботящим і хазяйновитим. Він мав намір одружитися з багачкою, але не вийшло, і він узяв за дружину наймичку Христю. їхню пару старші селяни ставили за приклад своїм дітям та онукам. Проте брати за приклад життя Грицька автори роману не радять, адже його філософія — «своя сорочка ближче до тіла». Дружба Грицька з Чіпкою залежить від ситуації: він товаришує з Варениченком лише тоді, коли той поправив господарство, коли люди стали його поважати, коли вибрали в управу. А де був Грицько, коли Чіпка пиячив і грабував?

Трагічною є постать Галі, яку своїми кривавими злочинами Чіпка довів до самогубства. Саме в стосунках з Галею найповніше розкриваються його найкращі риси.

Мотря постає справжньою матір’ю-страдницею. Вона зазнала багато горя й через чоловіка-двужона, і через пропите сином майно, його жорстокі образи.