Аналіз
«І нудно, і сумно…»
Михайло Лермонтов
ПАСПОРТ
Автор: Михайло Лермонтов
Рік написання: 1840
Літературний рід: лірика.
Вид лірики: інтимна
Жанр: елегія
Тема: сповідь ліричного героя, самотнього, збентеженого.
Ідея: зображення ліричного героя, який гостро відчуває самотність, сподівається на краще майбутнє.
Провідний мотив:
Вірш “І нудно, і сумно” пройнятий настроєм світової скорботи, самотності, безнадії, пересиченості, спустошеності.
Ліричний герой переживає розчарування, самотність, конфлікт зі світом. Відчутно, що його охопив песимізм, навіть депресія. Та все ж герой мріє про пристрасне кохання, повноцінне життя.
Конфлікт героя з навколишньою дійсністю полягає в тому, що він розуміє фальшивість пристрастей, кохання та й самого життя, що не має духовного змісту, мети.
Інформаційне гроно до образу ліричного героя: збентежений, депресія, розчарування, самотність, песимізм, конфлікт зі світом, розуміє фальшивість пристрастей і кохання.
Особливості твору «І нудно, і сумно…»:
- Вірш побудований у формі внутрішнього монологу героя.
- Вірш побудований у формі запитань і відповідей.
- У творі є речення з риторичним запитанням, окличні, неповні.
- Твір побудований на такому художньому прийомі як антитеза: скучно — бажання, кохання — тимчасові відносини, радість — мука, життя— жарт.
- Віршовий розмір: амфібрахій
- Римування: перехресне
«І нудно, і сумно…» художні засоби:
- Метафори – солодку недугу розвієш умом. Епітети: нестерпні, холодним.
- Порівняння – як примху, нічого не варту.
- Епітети – нестерпної скрути, оком холодним, солодку недугу.
- Риторичні питання – Навіщо даремно і вічно бажать?
- Риторичні оклики – І нудно, і сумно!
- Антоніми – і радість, і мука