Аналіз
«Я мить чудову пам’ятаю…»
Олександр Пушкін
ПАСПОРТ
Автор: Олександр Пушкін
Рік написання: 1825
Жанр: вірш
Лірика: інтимна
Тема: пробудження душі під впливом спогадів про кохання, її відродження, воскресіння.
Основна думка вірша: у поєднанні теми кохання з темою творчого натхнення. Цей вірш не тільки про любов до конкретної жінки, а й роздум про життя, радість творчості, почуття повноти життя, яке неможливе без кохання.
Композиція вірша: Твір можна поділити на три частини. У першій передається щастя, викликане юнацьким коханням, друга розповідає про згасання почуття, спустошення, яке відчуває поет у засланні, а третя частина знов сповнена щастям від почуття повноти життя після другої зустрічі з Керн.
Якщо порівняти першу і п’яту, четверту і шосту строфи, помітимо, що поет використав повтор, кільцеву композицію. Метою використання прийому був намір переконати у тому, що кохання, яке дає людині вищу насолоду, може бути й поштовхом для духовного відродження.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб із частими пропусками наголосу. Ці пропуски відтворюють ритм серця і допомагають передати почуття захоплення поета об’єктом свого кохання. Ще більш гармонійним робить вірш використання жіночої та чоловічої рим.
Ліричний сюжет вірша «Я мить чудову пам’ятаю…» становить згадка про минулу зустріч, осмислення теперішнього й пробудження душі ліричного героя під впливом нової зустрічі)
Кульмінаційним моментом у вірші «Я мить чудову…» є пробудження душі ліричного героя під впливом нової зустрічі з коханою.
Художні засоби:
- Епітети — «голос ніжний»;
- метафора — «чистий геній красоти», «осяйне видіння раю» та ін.
Образи. Кохана поета — не реальна жінка, а узагальнений образ, символ, божество. Вона протиставляється всьому земному, вона — уособлення таємниці, дива. Автор порівнює кохану з «мимолетным виденьем», з «гением чистой красоты». Її голос — «нежный», а «милые черты» з’являються поету уві сні.
Вірш «Я мить чудову пам’ятаю» вважається одним із найпрекрасніших ліричних творів про кохання. На слова цього справжнього поетичного шедевру видатний композитор Глінка створив музичний шедевр – романс «Я мить чудову пам’ятаю». Цікаво, що на написання романсу композитора надихнула жінка також на прізвище Керн – донька Анни Петрівни Керн Катерина.
У вірші «Я мить чудову пам’ятаю» О. Пушкін зобразив кохання як почуття, яке здатне відроджувати людину до життя, сповнювати натхненням, радістю буття.
Історія написання
Музою поета у вірші «Я мить чудову пам’ятаю…» стала А. П. Керн. Саме цій жінці присвячений вірш.
Цей вірш має автобіографічні риси. Починається поезія зі згадки про першу зустріч ліричного героя з жінкою, якій присвячено твір. З А. Керн, прообразом ліричного героя вірша, Пушкін уперше зустрівся в 1819 році, коли вона приїжджала до Петербурга. Анна Петрівна у 17 років проти своєї волі стала дружиною 52-річного генерала. Цей приїзд до столиці став для неї першим виходом у світ. Пушкін захопився молодою жінкою. Для Анни зустріч із поетом залишилася у пам’яті на все життя.
Вдруге вони зустрінуться через шість років у Михайловському. Поет жив там не з власної волі: він перебував у засланні. Приїзд Анни Петрівни у сусідній маєток Тригорське відродив у душі поета напівзабуті почуття, а відгуком на цю подію став вірш.
Поезія розповідає не лише про історію кохання: вона начебто відтворює духовну біографію поета. Крім зустрічі з Керн у великосвітському Петербурзі 1819 року поет згадує і заслання на Південь, і Михайловське, і нову зустріч у родовому маєтку з Анною Петрівною у 1825 році.
«Я пам’ятаю мить чудову…» — це шедевр пушкінської любовної лірики. Це вірш не тільки про жінку-загадку, про красу, про таємниці людського серця, але й про примхливість долі. «Своїм віршем, — писав Б. Модзалевський, — Пушкін обезсмертив А. Керн так само, як Петрарка Лауру».