Пушкін “Я вас кохав…” аналіз
Автор: Олександр Пушкін
Рік написання: 1829
Жанр: інтимна лірика
Тема: справжнє, але нерозділене кохання.
Ідея: Кохання, навіть нерозділене, – це прекрасний дар життя.
Художні засоби:
- епітети,
- метафора – «його вогонь у серці ще не згас»
- інверсія – «нічим журити вас», «інший вас кохав»
- Окрім інверсії використана анафора і алітерація, яка, на жаль, не повністю відтворюється в перекладах: «Я вас любил безмолвно, безнадежно, то робостью, ревностью томим». Алітерація підсилює емоційність вірша.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб.
Римування: перехресне
«Я вас кохав…» – справжній шедевр любовної лірики. Поезія була написана у 1829 році, а надрукована у 1830. Точно не відомо, кому присвячений вірш. Існує дві думки. Перша: поезія присвячена Кароліні Собанській, світській левиці, у яку Пушкін палко закохався, перебуваючи у південному засланні. Перше знайомство поета та Кароліни, старшої за нього на 6 років, відбулося у Києві в 1821 році. Їй лестила увага богеми, але нічого окрім жарту Собанська собі не дозволяла.
Та більш поширеною є друга думка. У травні 1827 року Пушкін вирушає до Петербургу. Зустріч з Анною Олексіївною Оленіною, дочкою президента Петербуржської академії мистецтв, не можна назвати випадковою. Адже їхнє знайомство відбулося, коли вона ще була дев’ятилітньою дівчинкою. І ось нова зустріч… Анні – 19. Вона красуня, складає вірші, пише музику, має хороші вокальні дані. Пушкін закохався, навіть сватався до неї, але отримав відмову батьків.
Поезія “Я вас кохав…» стала основою понад 70 романсів композиторів: Феофіла Толстого, Олександра Алябьева, Олександра Даргомижського, Петра Булахова, Олександра Варламова та ін.
Вірш «Я вас любив…» – це вірш-сповідь. Прикметною ознакою поезії «Я вас любив…» є те, що ліричне почуття в ньому передається надзвичайно небагатослівно, але напрочуд афористично і виразно. У вірші майже немає складних образів, метафор, епітетів, якими зазвичай поети змальовують свої почуття, адресовані коханій, проте образ кохання, що постає з рядків вірша, сповнений чарівної поетичності та принадності, незвичайного — світлого — смутку.