Аналіз «Мертві душі» Гоголь

Аналіз поеми «Мертві душі» Миколи Гоголя — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.

 

ПАСПОРТ

Автор: Гоголь Микола Васильович

Назва: Мертві душі

Кількість сторінок: 285

Жанр: Поема

Рік написання: 1842 рік

«Мертві душі» – один з найбільш значущих творів М. В. Гоголя, над яким він працював сімнадцять років. Це історія про пригоди відставного чиновника і махінатора Павла Івановича Чичикова, який задумав аферу з померлими кріпаками.

 

Час і місце дії

Дія поеми розгортається в 30-40 роках XIX століття в Росії, в губернському місті NN і в навколишніх маєтках.

Головні герої

  • Павло Іванович Чичиков – колезький радник, чиновник у відставці, охайний, Модний чоловік, великий авантюрист, здатний швидко підлаштовуватися під будь-яку обстановку.
  • Манілов – поміщик, мовчазний, добрий, спокійний мрійник.
  • Настасья Петрівна Коробочка – дрібна поміщиця, самотня вдова, ощадлива господиня.
  • Ноздрьов – молодий, “буйний” поміщик, любитель добре поїсти і випити, марнотратник життя.
  • Михайло Семенович Собакевич – заможний літній поміщик, грубий, прямолінійний.
  • Степан Плюшкін – багатий, але неймовірно скупий, жадібний Старий-поміщик, який заради економії ходить в обносках і недоїдає.

Сюжет

У невелике повітове місто приїхав Павло Іванович Чичиков. Оселившись в готелі, він першим ділом став розпитувати шинкаря про місто і його жителів. Через деякий час він сам відправився з візитами до губернатора, поміщикам, чиновникам, і зумів кожного з них привернути до себе. При цьому Чичиков вельми ухильно відповідав на питання і намагався уникати розмов про свою персону.

Незабаром герой отримав запрошення від Манілова відвідати його село Маніловку. Чичиков зізнався привітному до нудотності господареві, що хотів би викупити у нього померлих селян, чия смерть ще не була зафіксована на папері. Переконавши Манілова зробити вигідну угоду, Чичиков відправився далі, потрапив випадково по дорозі до недолугої і полохливої поміщиці Настасьї Коробочки, вирішив і її умовити продати Мертві душі. Наступними в списку Чичикова виявилися заповзятливий Собакевич і кутіла і гравець, дуже азартний Ноздрьов. По дорозі заїхав до неймовірно скупого старого Плюшкіну. Герой повернувся в місто, і вранці оформив всі документи на селян.

Тим часом в містечку зі стрімкою швидкістю стали поширюватися чутки про моторного ділка. Подейкували, ніби в банку у нього зберігаються мільйони, і дівчата на виданні почали пристрасно мріяти про знайомство з ним.

Губернатор влаштував бал, запросивши всі вершки місцевого товариства. Чичиков негайно опинився в центрі жіночої уваги, проте його цікавила тільки одна дівчина – юна дочка губернатора, яка зовсім недавно закінчила інститут. Раптово на балу з’явився п’яний Ноздрьов, який влаштував справжній скандал, обговорюючи скуплені Мертві душі. Наляканий Чичиков тут же поспішив до себе в готель.

Поступово в місті стали поширюватися чутки про небувалу угоду Чичикова. Пліткували, ніби він хотів таким чином відвести дочку губернатора. Інші були впевнені, що він відомий побіжний розбійник Копєйкін. А хтось не сумнівався, що Чичиков – сам Наполеон, таємно приїхав до Росії.

Місцеві жителі, не змовляючись, перестали приймати у себе Чичикова, і герою довелося поспішно покинути місто. Через надмірне хвилювання губернатор помер, і Чичиков, їдучи, став свідком сумної похоронної процесії.

Головний герой з юності всіма способами намагався сколотити собі стан. Влаштувавшись на службу, він швидко просунувся службовими сходами, не гребуючи користуватися своїм становищем. Купівля Мертвих душ йому була потрібна для сміливої афери, яка в підсумку так і не відбулася.

Висновок і свою думку

У своєму творі автор хотів показати суть суспільства царської Росії, і для цього ввів різноманітні типажі російських поміщиків і чиновників, в руках яких і була зосереджена вся влада в країні. Ледачі, бездіяльні і неосвічені панове, хабарники і злодії, заповзятливі ділки – всіх цих персонажів письменник визначив як «мертві душі», які не представляли ніякої користі для соціуму.

Головна думка

Розкриття вад і звичаїв російського суспільства першої половини XIX століття.

Авторські афоризми

“…Як не дурні слова дурня, а іноді бувають вони достатні, щоб збентежити розумну людину…”

“…Ех, Російський народець! Не любить вмирати своєю смертю!..”

“…І виявилося ясно, якого роду творіння людина: мудра, розумна і тямуча вона буває у всьому, що стосується інших, а не себе…”

“…Легковажно непроникні люди, і людина в іншому каптані здається їм іншою людиною…”

Нові слова

  • Фрак – чоловічий вечірній костюм особливого крою для офіційних заходів.
  • Скринька – невелика скринька, маленька скринька.
  • Німфа – це покровителька певного об’єкта або явища природи, його душа і втілення.
  • Вельможа – знатний, родовитий і багатий сановник, чиновник; важливий і знатна людина.
Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: