Аналіз «Мойсей» Іван Франко

Аналіз поеми Івана Франка «Мойсей»

ПАСПОРТ

Автор: Іван Франко (1856-1916) – письменник, літературознавець, перекладач. У народі називають Каменярем.

Рік написання: 1905 р.

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: філософська поема.

Літературний напрям, стиль, течія: неоромантизм.

Тема твору: зображення «смерті Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом», — так визначає тему сам автор і далі наголошує: «Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні».

Головна ідея: заклик вірити у свій народ, у своє майбутнє, позбутися рабської психології й будувати нове життя.

Головні герої: ліричний герой, Мойсей, князь конюхів Єгошуа; Єгова (Бог); єврейський народ; Датан і Авірон — супротивники Мойсея; демон пустелі Азазель.

Композиція: Пролог і двадцять пісень.

Сюжет:

Уже сорок років єврейський народ, який вирвався з єгипетської неволі, блукає пустелею в пошуках землі обітованої (обіцяної). Його веде Мойсей. За лічені дні до досягнення бажаного краю народ зневіряється, втрачає оптимізм, тільки Мойсей вірить у світлу мрію. Датан і Авірон закликають народ не вірити Мойсеєві, закидати його камінням. Мойсей виходить на широкий майдан, виголошує промову, застерігає народ від Божого гніву, адже йому долею написано йти вперед.

Потім він розповідає притчу про те, як дерева вибирали собі короля, розтлумачує її зміст. Авірон насміхається, наводить контраргументи, він не вірить у Єгову й пропонує євреям поклонятися іншим богам — Ваалу й Астарті. Датан звинувачує Мойсея в тому, що з Єгипту вийшло сотні тисяч євреїв, а залишилася тільки «жменька», закликає кидати в поводиря каміння, проте ніхто не наважується це робити. Юрба виганяє Мойсея з табору.

Пророк іде в степ, звертається до Бога, але у відповідь чує голос злого духа пустелі Азазеля, котрий намагається довести йому марність справи, якій поводир присвятив своє життя. Мойсей впадає в розпач, на мить його охоплює сумнів. У цей час з’являється Єгова й пояснює Мойсеєві, для чого він вивів синів Ізраїлю з Єгипту. Оскільки Мойсей на момент засумнівався, йому призначено, уже побачивши обітовану землю, не ступити на неї й померти перед самим порогом своєї мети. Вихор у степу — і в оточенні парубоцтва з’являється князь конюхів Єгошуа й закликає євреїв до походу, до бою. Ще мить — і всі зірвуться, ліниві кочівники перетворяться на завойовників, героїв, Авірона поб’ють камінням, а Датана повісять.

Проблема формування нації — основоположна в поемі І. Франка «Мойсей». Поштовхом до написання твору стала Революція 1905 р. в Російській імперії. Письменник дійшов висновку: розпочинається епоха руйнування імперій, старого несправедливого суспільного устрою. Тому поневолені народи матимуть шанс на визволення. Треба зробити все, щоб українська нація також була готового гідно скористатися цим шансом. Творчий задум зародився під час перебування поета 1904 р. в Римі. Його дуже вразила скульптура Мойсея, створена на початку XVI ст. Мікеланджело Буонарроті.

Пролог поеми — це стислий художній літопис історії українського народу, духовно-філософське її осмислення. Оглядаючи минуле України, поет бачить у ньому не тільки «облудливу покірність усякому, хто зрадою і розбоєм» його скував, а й вияв духовної снаги. Ціною величезних втрат і жертв народ здобував собі волю.

У сюжеті чітко вирізняються чотири частини. У першій (пісні І-ХІ) наростає конфлікт, що виливається в протистояння Мойсея та народу. Народ нестерпно стомився й зневірився. Він уже нічого не хоче, крім їжі й відпочинку. Тепер нащадки дорікають батькам, які колись вирішили вийти з єгипетського рабства на пошуки щастя та свободи. Цим користуються фальшиві пророки Авірон і Датан: щоб сподобатися людям і відібрати владу в Мойсея, вони потурають занепадницьким і дрібнокорисливим настроям. Утомлений та зневірений народ зрікається й проганяє Мойсея. У другій частині (пісні XII – XVIII) Мойсей по-філософськи осмислює свою сорокарічну місію духовного провідника, шукає причини поразки. Насамперед намагається знайти вину в собі. Проте демон пустелі Азазель провокує його на якусь мить зневіритися, засумніватися у своєму покликанні, у мудрості Бога. У третій частині (пісня XIX) настає розплата за сумніви. З бурі до нього обізвався Господь, відкрив Свою логіку. Він вів гебреїв таким довгим і тяжким шляхом, щоб вони зміцніли духом, навчилися бути господарями земних скарбів, а не їхніми рабами. Уже незабаром гебреї знайдуть обіцяний край. Проте Мойсей через свою миттєву зневіру не ввійде в нього. Він помре на порозі нового життя, щоб стати пересторогою тим, хто «рветься весь вік до мети і вмирає на шляху». У четвертій частині (пісня XX) читач бачить, що сорокарічна праця Мойсея не минула даремно. Муки сумління, викликані смертю провідника, знову пробуджують у людей віру, самосвідомість і прагнення йти до мети, заповіданої Мойсеєм. Гебреї страчують підлих спокусників Авірона й Датана. З’являється новий провідник, гідний Мойсея, — князь конюхів Єгошуа. Під його проводом народ знову вирушає в дорогу.

Мойсей постає в поемі як істинний духовний провідник, який цілком присвятив своє життя рідному народу. В його образі чимало рис вдачі самого автора — передусім розуміння місії вождя. Мойсей І. Франка, як і герой Мікеланджело, — постать мужня, багата на внутрішню силу й духовну велич.