«Ніч перед Різдвом» аналіз
Автор: Микола Гоголь
Рік написання: 1830-1832
Жанр: Казково-фантастична повість
Тема: зображення народного життя, життя вільних, ще не закріпачених українських козаків.
Ідея: показ «гідної людини життя», як відзначав сам Гоголь.
Головна думка твору: Перемога кохання Вакули — над байдужістю Оксани; світлих сил — над темрявою (чистої душі коваля — над чортом).
Час дії: Дія відбувається у ніч перед Різдвом і наступного дня.
Місце дії: Село Диканька Полтавської губернії
Настрій твору: Веселий, урочистий, різдвяний настрій
Сюжет: Три лінії: перша — лінія чорта, друга — лінія залицяльників Солохи, третя — лінія Вакули й Оксани.
Головні герої твору:
У творі чотири центральних персонажі:
- коваль Вакула,
- Оксана,
- відьма Солоха
- чорт.
| Реальні герої | Фантастичні герої | Напівфантастичні герої |
| Вакула, Оксана, голова, дяк, Корній Чуб (батько Оксани) | Чорт, відьма | Солоха, Пацюк |
Особливість системи образів повісті: люди та міфологічні істоти перебувають в одному просторі й діють в одному часі. Наприклад, Солоха постає і як відьма, і як звичайна жінка. Вона може літати на мітлі, зустрічатися і з чортом, і з реальними односельцями
Система образів повісті побудована на подвійній антитезі: «нечистий» протиставлений християнській душі, Вакулі; дівоча чистота Оксани – відьмівству Солохи.
Композиція твору “Ніч перед Різдвом”:
- Експозиція –Знайомство з героями. Різдвяний вечір
- Зав’язка – Колядування
- Розвиток дії – Різдвяна ніч.
- Кульмінація – Вакула думає про самогубство, говорить Оксані, що вона його більше не побачить, по селу розлітається плітка про те, що Вакула втопився чи повісився.
- Розвʹязка.Різдвяний ранок.
Реальне й фантастичне в творі
| Реальне | Фантастичне |
| Традиції святкування Різдва; місця подій (Диканька, Петербург); природа України; побутові деталі; опис деталей одягу; історичні особи, козацтво; характери героїв. | відьма верхи на мітлі краде зорі, запихає їх до рукава; чорт краде місяць, місяць вилітає крізь димар і повертається на небо; вареники слухняно залітають Пацюку до рота; політ Вакули на спині в чорта до Петербурга й назад; помело відьми літає в повітрі, чорт перетворюється на коня; чорт зменшується і ховається у кишеню Вакули; Вакула дістає черевики самої цариці. |
Гумор в повісті: Пояснення походження колядок (від ідола Коляди), образ чорта (німець, схожий на свиню й водночас на губернського стряпчого), мотив розмови Оксани з Вакулою («Чи правда, що твоя мати відьма?»), кумедні порівняння, епізод, у якому відьма й чорт опускаються крізь димар у пічку, зображення веселих колядників, зауваження чорта про те, що він може пожертвувати власною душею, відвідини Солошиної хати головою, дяком, Чубом, ковалем, Свербигузом, веселі ігри парубків із дівчатами, Пацюк «диригує» варениками, сюрприз появи із мішку Чуба та дяка.)
Художні засоби, використані при описах природи. Метафори: подивилися зірки, місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям, місяць зазирав крадькома у вікна хат; місяць викликав дівчат на вулицю; зірки грали у жмурки; сніг запалав широким срібним полем і весь обсипався кришталевими зорями; ніч, що весело сміється; клубився рій духів; доми вп’ялися в нього своїми незчисленними вогняними очима і дивились.
Епітети: ясна (ніч), кришталеві (зорі); рипучий (сніг): замерзлий (сніг) добрі (люди). Порівняння: так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти; Вакула, як муха, пролетів, під самим місяцем.
Гіпербола: скрип морозу під чоботом було чутно за півверсти; ще трохи і зачепив би місяць шапкою: будинки росли і ніби підіймалися із землі на кожному кроці; мости дрижали; карети літали.