“Майстер і Маргарита” історія написання
Задум «Майстра і Маргарити» і початок роботи над романом сам Булгаков відносив до 1928 року. До кінця 30-х років було завершено 15 глав роману (160 сторінок рукописного тексту).
Олена Сергіївна, дружина письменника, віднесла одну главу в газету та її надрукували. Послідувавша критика ясно дала зрозуміти, що про публікацію усього роману не може бути й мови. Булгаков намагався спалити рукопис роману. Однак йому не стало легше. Роман продовжував жити в думках письменника. Пророчими виявилися слова Воланда: «Рукописи не горять». Незабаром письменник відновив рукопис.
Автор перебрав кілька назв для свого твору: «Гастроль Воланда», «Чорний маг», «Копито інженера», але ні на одному не зупинився.
Перша повна редакція роману була розпочата восени 1932 року; до листопада 1933 року було написано 506 сторінок рукописного тексту, розбитого на 37 глав. До Наприкінці 1934 роки це редакція була начорно закінчена.
У наступні два роки Булгаков вносить в рукопис численні доповнення та композиційні зміни. Назва була «Князь темряви»
Роман був закінчений 22-23 травня 1938 року. Ця редакція займає шість товстих зошитів; текст разбитий на 30 глав.
14 травня 1939 були внесені важливі зміни в кінець роману і його епілог. Дізнавшись про смертельну хворобу, Булгаков почав диктувати дружині поправки до роману і продовжував працювати над ним до останніх днів свого життя.
Лише через 30 років, завдяки зусиллям тієї ж Олени Сергіївни, він був надрукований в скороченні в журналі «Москва» (1966-1967 гг.).
Цікаво, що сам Булгаков був упевнений, що роман «Майстер і Маргарита» ніколи не буде опублікований за радянської влади, диктування романа дружині було чимось на зразок спроби зв’язатися з далекими нащадками. Але письменник помилявся — хоч і з тридцятирічною затримкою, роман був опублікований, що викликало ефект бомби, яка вибухнула серед радянської інтелігенції.
Основні джерела роману Булгакова «Майстер і Маргарита»
- реальні факти життя письменника та історії СРСР 1920-1930-х рр.;
- творчість письменників М. Гоголя, Ф. Достоєвського, філософа В. Соловйова, Г. Сенкевича («Камо грядеши» («Куди йдемо»)), Й. Ґете («Фауст»), Данте Аліґ’єрі («Божественна комедія»), Е. Т. А. Гофмана («Малюк Цахес»);
- міфологічні твори (євангельські легенди про Ісуса Христа, Понтія Пилата, Іуду та ін., біблійні міфи про диявола, європейські, слов’янські міфи, апокрифи).
В епоху культивації атеїзму й тотальної боротьби із церквою звернення Булгакова до біблійного сюжету було надзвичайно сміливим.
Прийом, який використав письменник для створення враження, що перешкоди і в часі, і в просторі є відносними, називається «роман у романі» — роман Майстра про Єшуа. Звідси випливають і особливості твору, відповідно до яких «біблійні, єршалаїмські» розділи твору чергуються з «московськими» для того, аби в останній главі «зустрітися» і ніби злитися в місячну стежку, якою йтимуть Пилат і Єшуа Ґа-Ноцрі.
У романі «Майстер і Маргарита» глави, присвячені Понтію Пилату та Єшуа, вирізняються не лише сюжетно, але й стилістично. Емоційний, гострий стиль перших глав роману несподівано змінює чітка, стримана, точна прозова мова.