«Майстер і Маргарита» сюжет роману
Сатана, який представився в творі як Воланд, мандрує по світу з цілями, одному йому відомими, час від часу зупиняючись в різних містах і селищах. Під час весняного повного місяця подорож приводить його в Москву 1930-х років – місце і час, де ніхто не вірить ні в Сатану, ні в Бога, заперечують існування в історії Ісуса Христа. У Москві, правда, живе одна людина (Мастер), який написав роман про останні дні Ієшуа і відправив його на страту римському прокуратора Понтія Пілата; але і ця людина нині перебуває в божевільні, куди його привело в тому числі трепетне ставлення до свого твору, підданому жорсткій критиці з боку цензорів і сучасників-літераторів. Роман він спалив.
Під час подорожі Воланда супроводжує його свита: Фагот (він же Коров’єв), кіт Бегемот, Азазелло, Гелла. Всіх людей, що увійшли в контакт з Воландом і його супутниками, переслідують покарання за властиві ним гріхи і грішки: хабарництво, пияцтво, егоїзм, жадібність, байдужість, брехня, грубість, імітацію діяльності … Найчастіше ці покарання, хоч і надприродні за своєю природою, є логічним продовженням самих проступків (так, наприклад, Никанор Іванович Босий, який взяв у Коров’єва хабар рублями, затриманий за спекуляцію валютою, тому що ці рублі магічним чином перетворилися на долари). Воланд разом з усією своєю свитою селиться в «нехорошій квартирі» на Садовій – в квартирі, звідки вже протягом декількох років зникають люди (зникають, правда, без допомоги надприродних сил, так як опис цих таємничих зникнень є натяком Булгакова в тому числі і на репресії 30-х років).
Маргарита, дружина відомого інженера, коханка Майстра, що втратила його слід після того, як він потрапив до божевільні, мріє тільки про одне – знайти і повернути його. Надію на виконання цієї мрії дає Маргариті Азазелло – для цього вона повинна надати Воланду одну послугу. Маргарита не відразу, але погоджується, і знайомиться з Воландом і всієї його свитою. Воланд просить її стати королевою балу, який дає він в цю ніч. У ніч з п’ятниці на суботу розпочинається бал у Сатани. Гостями на бал не потрапляють прості грішники, – ними виявляються тільки істинні, ідейні лиходії.
В цей час московські міліціонери намагаються розібратися у справі про зникнення всієї виручки театру «Вар’єте», і головне – в походженні валюти, на яку містичним чином помінялася вся зібрана в касі театру рублева готівка. Сліди швидко виводять слідчих до «нехорошої квартири», вони її неодноразово обшукують, але весь час застають порожньою і опечатаною.
Інша сюжетна лінія роману, розвивається паралельно першій, – безпосередньо сам роман про Понтія Пілата, написаний Майстром. У ньому розповідається історія Понтія Пілата, який не наважився виступити проти Синедріону і врятувати засудженого на страту Ієшуа Га-Ноцрі (так в романі звати персонажа, основним прообразом якого з’явився Ісус Христос).
Наприкінці роману обидві лінії перетинаються: Майстер звільняє героя свого роману, і Понтій Пілат, після смерті стільки часу увязнений на кам’яній плиті зі своїм відданим псом Банго і бажав весь цей час закінчити перервану розмову з Ієшуа, нарешті знаходить спокій і відправляється в нескінченну подорож по потоку місячного світла разом з Ієшуа. Майстер з Маргаритою знаходять в потойбічному світі даний їм Воландом «спокій» (що відрізняється від згадуваного в романі «світла» – іншого варіанту потойбіччя).