З давніх – давен письменники порушували питання життя і смерті, добра і зла. Ця своєрідна закономірність не оминула й Панаса Мирного, який написав соціально-психологічний роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”.
Чи можна знайти виправдання Чіпці, який вчинив страшний злочин – вбивство?
Дати відповідь на це запитання можна, простеживши за всіма вчинками головного героя.
З самого дитинста Чіпка був обмежений в материнській любові. Матір йому намагалася замінити бабуся. Так, звичайно, мати його любила, але це була дуже своєрідна любов. Коли Чіпка хворів, вона й на крок не відходила від нього цілими днями й ночами. Але вона була гордовитою та сурового характер, так сказати, не вміла стримувати руки.
Друзів у Чіпки не було. Все дитинство його ображали, цуралися, безжально знущалися. Мотря також не мала в селі великої поваги до себе.
Я можу зробити висновок, що вже тоді, в маленькому Чипчиному серці зародилася деяка неповага та ненависть до кривдників.
Будучи юнком, серце Чіпки сповнене надії та прагнення вирватися із злиднів. Коли його мрія здійснюється він стає справжнім хазяїном. Пізніше в його життя приходить кохання. Взагалі, кохання робить людину по-справжньому живою, дарує їй “крила”.
І тут, начебто, все гаразд, життя пішло на краще, але люди позбавили Чіпку найзаповітнішого – землі. Цим вчинком вони вбили в ньому і любов, і надію.
Чіпка намагається свій несамовитий душевний біль втопити в горілці і стає на “слизьку” дорогу. Образа головного героя стрімко переросла в бажання помсти. Він долучається до злодійського угрупування Лушні, Матні та Пацюка.
Покаявшись у своїх, нехай невеликих, але все-таки гріхах, удача посміхається Чіпці. Пізніше він стає повноправним членом громади, здобуває авторитет серед односельців і навіть потрапляє до земства. Але й тут доля вирішила все по-іншому. Чіпка, відверто кажучи, заважав панам, і вони зробили все, щоб прибрати його звідти.
Цей момент його життя став крахом всього святого, у що він вірив. Все, що залишилося від раніше знайомого нам незламного Чіпки, – це бажання помсти, купа образ та ненависть до кривдників.
Цей жахливий стан зруйнував душу Чіпки, знищив в ній все людяне та добре.
Чіпка – це герой, який з дитинства був наділений пучуттям справедливості, він чинить злочин в безвиході.
Страшну, криваву різанину яку він вчинив над сім”єю, вже, на мій погляд, ніщо не виправдає.
Фінальна частина роману викликала у мене огиду.
Це та мить, коли мужня, горда людина, зневірюється, почає жити бажанням помсти і згодом стає вбивцею невинних людей.
Як що на мене, то Чіпка неймовірно трагічна постать.
Цей роман змушує нас задуматися про вічне. Про те, що добро краще, ніж зло, милосердя важливіше, ніж жорстокість, і про те, ща за всі гріхи кожен буде спокутувати. Це слід пам”ятати все життя!