Байка – один з улюблених жанрів літератури. Байки Езопа, Федра, Лафонтена, Л. Боровиковського, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Л. Глібова, Кантеміра, Тредіаковського, В. Крилова знають, люблять і цінують у всьому світі. Чому ж байка є такою популярною і улюбленою в народі? Чи не тому, що в цих коротеньких байкових оповіданнях зображуються незвичайні герої? Тут ми бачимо хижих Вовків і Ведмедів, хитрих, підступних Лисиць і беззахисних Ягнят. “Звірі мої за мене говорять”, – не раз повторював відомий російський письменник І. А. Крилов. Про що ж говорять ці незвичайні герої? Найчастіше вони наочно демонструють дурість, неуцтво, жадібність, підступність, хвалькуватість, самодурство і жорстокість. І зовсім неважко здогадатися, що у цих смішних, а іноді й сумні історії з байок йдеться про людей, про їхні вади і недоліки.
Читаючи байку, ми від душі сміємося, але в той же час розуміємо, що головний її висновок завжди серйозний. У своїх байках письменники-письменники викривають ті недоліки, які заважають людям жити. Вони, безумовно, несуть у собі позитивний заряд – завжди працюють на добро, допомагають нам позбутися недоліків, боротися з тими, хто не хоче жити чесно, кому не подобається нормальні людські стосунки. Байки засуджують паразитизм, моральну ницість. І в той же час навчають нас бути людяними, доброзичливими, працьовитими. Чимало повчального знаходять для себе у байках все нові і нові покоління людей, що приходять у світ. Завжди цікавими, нетлінними залишаються сюжети байок, персонажі яких – Лев, Ведмідь, Вовк, Лисиця, Ягня та інші звірі допомагають розуміти добро і зло, правду і неправду в житті людей, тому виховне значення байок важко переоцінити.