Назва країни походить від назви червоного дерева – Pau Brasil. Раніше держава називалася Терра-де-Санта-Крус, що перекладається як ЗемляСвятого Хреста.
Державна мова Бразилії – португальська. Справа в тому, що Бразилія протягом 322 років була колонією Португалії: з 1500 до 1822 року. Сьогодні португальською мовою говорить 99% населення Бразилії. У районах Амазонії збереглися деякі індіанські (аборигенні) мови.
Грошова одиниця в країні – бразильський реал. Гроші в Бразилії називаються так само, як іспанські середньовічні монети з золота, їх назва перекладається як «королівський».
Бразилія – найбільша за площею держава в Латинській Америці і завдяки своїм розмірам займає п’яте місце на планеті.
Столицею Бразилії з 1960 року є місто Бразиліа. До того столицею було місто Ріо-де-Жанейро.
Прапор Бразилії виглядає ось так:
Населення Бразилії становить близько 201 млн. осіб, за цією ознакою країна займає 5 місце в світі. При цьому населення підрозділяється не на національності, а на раси. Всього їх виділяють п’ять:
– «білі» – бразильці європейського походження;
– «чорні» – бразильці, чия історична батьківщина – Африка;
– «жовті» – азіатські бразильці;
– «коричневі» або Парду – бразильці змішаної крові;
– «індіанці» – споконвічні жителі, які жили на території країни до приходу європейців.
Незважаючи на її значну територію, Бразилію омиває тільки Атлантичний океан. Виходу до Тихого океану країна не має. Зате в країні багато повноводних річок і озер.
Бразильці НЕ пунктуальні. Це стосується не тільки зустрічей, але навіть і телевізійних новин. Вони завжди починаються на 10-15 хвилин пізніше зазначеного часу.
Бразильці дуже товариські. Вони можуть годинами розмовляти з абсолютно незнайомими людьми на вулиці, спокійно підсаджуватися за столики до одиноких відвідувачів. При цьому приставати до жінки з пропозицією познайомитись вважається негарним вчинком.
Бразильці дуже імпульсивні і ревниві. Сім’я – це важлива частина життя бразильця. Вони трепетно ставляться до всіх членів сім’ї і спілкуються навіть з дуже далекими родичами.
В Бразилії не всі люди мають темну шкіру та волосся, на півдні проживає безліч бразильців блондинів з блакитними очима.
Найулюбленіші розваги бразильців – це футбол, пляж, поїдання шухаско. Все це супроводжується випиванням величезної кількості місцевого пива або кокосової води. До речі, серіали і футбол ніколи не ставлять в один і той же час на телебаченні.
Головне за чим варто їхати до Бразилії це за унікальними враженнями від подорожі по недоторканих місцях цієї країни.
Бразильці гіпер патріотичні, і незважаючи на всі економічні труднощі в країні, вони відчувають себе щасливими. До речі, сім’ї в Бразилії найчастіше багатодітні. Троє дітей – це норма.
Найпопулярніший предмет одягу в Бразилії – це купальники. У них іноді ходять і поза пляжем, так само як і в сланцях. До слова, навіть в розкішних клубах трапляються люди в гумових шльопанцях.
Відома на весь світ статуя Ісуса Христа в Ріо-де-Жанейро в Бразилії розташована на вершині гори Корковаду. Вона є символом міста і всієї Бразилії в цілому. Висота Ісуса досягає 39.6 метрів, розмах обіймів Христа – 28 метрів, вага – 1145 тон, а матеріали для будівництва та всі складові майбутнього монумента були виготовлені у Франції.
Найчастіше вживані напої – це кола і гуарана. Другий напій представляє собою місцеву газовану воду, яка зроблена на основі соку ягід гуарани, які відомі своїми жироспалюючими властивостями. Бразильці п’ють багато кави, при чому незалежно від часу доби. Каву дозволяється пити навіть дітям.
Їжа не надто різноманітна. Бразильці вважають за краще їсти три гарніри одночасно: рис, квасолю і смажену картоплю. Гарнір завжди доповнений свіжим салатом і якісною яловичиною. Свинину в Бразилії не вживають в їжу. Цей факт не пов’язаний з релігійними віруваннями. Просто свиняче м’ясо вважається занадто жирним.
На темних, невеликих вулицях Бразилії, навіть в столиці, пізно ввечері неможливо зустріти людей. Діти, навіть вдень, не гуляють на вулиці без нагляду дорослих. Вночі навіть дозволений проїзд на червоне світло, що б мінімізувати можливість автомобільного пограбування.
В Бразилії на вулицях завжди повно жебраків. Бути в ролі прохачів можуть навіть юні і цілком здорові люди. Ніхто не вважає це ганьбою.
Найпопулярніше свято – Різдво, адже більшість населення католики. При чому ходити до церкви щонеділі звикли більше 70% жителів країни.
Конкурувати за популярністю з футболом у місцевого населення може тільки самба, найпопулярніший бразильський танець. Він виконується сольно або в групі. А прославилася самба завдяки бразильським карнавалам – унікальні національні танцювальні свята, під час яких в буквальному сенсі танцюють всі! Це парад місцевих шкіл самби, які влаштовують між собою змагання з найвиразніших танців і яскравих костюмів. Фінансують карнавали (і школи самби) – кримінальні барони, або, по-місцевому, бішейрус. Школи самби починають підготовку до нього майже за рік. Протягом чотирьох днів ніхто не працює, всі святкують і відпочивають. А основні танцюристи – жителі бідних кварталів-фавел.
У Бразилії культ тіла і краси! Мало яка країна може зрівнятися з кількістю людей, які бігають і займаються спортом (зазвичай, на узбережжі).
Пластичні операції в Бразилії – дуже популярний спосіб вдосконалення тіла. Вони доступні жінкам з будь-яким доходом: в кредит і розстрочку. Зазвичай, бразилійки прагнуть збільшити груди (які в зв’язку з природними особливостями найчастіше значно менші стегон), або вставляють імпланти в сідниці, щоб зробити їх більш округлими і апетитними. За кількістю проведених в рік операцій Бразилія поступається лише США.
Один з екстремальних видів транспорту в Бразилії – це… рейсовий автобус! Водій рве з місця, поки ви не встигли не те що сісти на місце, а навіть розплатитися. Розгадка проста. У зарплату водія входить певна кількість кіл по місту в день (припустимо, 20), а всі інші оплачуються додатково. Ось вони і намагаються наїздити їх якомога більше.
Одна з природних визначних пам’яток країни – водоспад Ігуасу, який розташований на кордоні Бразилії та Аргентини.
Бразилія вважається країною з високим рівнем криміналу. На карнавал краще йти не те що без цінних речей, а взагалі без сумок і в одязі без кишень: спритність рук місцевих шахраїв не знає меж! Причому бути обережним треба не тільки по сусідству з фавелами (куди туристам ходити не рекомендують), але і при користуванні звичайними банкоматами. Місцеві злочинці навчилися дуже швидко зчитувати інформацію з карт і підробляти їх. Не встигнете озирнутися, як гроші зникнуть.
Фавели, тобто нетрі, являють собою нагромадження халуп на скелях. Жителі фавел, зазвичай, працюють на найбрудніших роботах. І всіх кримінальних авторитетів і наркобаронів теж можна знайти в нетрях. Вхід охороняє поліція, але всередину не сунеться, навіть якщо там будуть чутні постріли. У фавелах свої закони. У Ріо-де-Жанейро в таких нетрях мешкає третина населення міста. Причому по сусідству з багатющими районами.
Головний кафедральний храм Ріо-де-Жанейро місцеві жителі жартуючи називають «перевернуте відро». Будівля, яка входить в список найоригінальніших церков світу і в офіційних джерелах називається зразком модернізму, насправді схожа на відро або піраміду майя. Незважаючи на велику кількість вітражів, всередині собор справляє гнітюче і похмуре враження, особливо в похмуру погоду.
Бразильці одержимі футболом не тільки під час чемпіонату, а завжди! Вважається, що перемога збірної підвищує працездатність населення. У вихідні всі біжать на пляж грати в футбол. А якщо ви потрапите в кафе під час трансляції футбольного матчу, розслабтеся і забудьте про поспіх: всі без винятку працівники перетворяться в уболівальників!
Одна з улюблених ігор бразильців – «кіпи-Аппі», їх особливий пляжний футбол. Потрібно перекидати м’яч босими ногами, щоб якомога довше не дати йому впасти на пісок.
Національний герой бразильців – Пеле, одна з найвпливовіших фігур в світі футболу. Вважається, що більшість маленьких бразильців навчилися грамоті лише для того, щоб прочитати біографію великого гравця «Моє життя і красива гра», яку він написав у 1977 році.
Менш відомим в світі, але не менш улюбленим на батьківщині є ще один футболіст, сучасник Пеле – Гаррінча. Народжений в бідному кварталі і з травмованими ногами, він приніс збірній перемогу в світовому чемпіонаті 1962 року. Але на відміну від Пеле амбіцій у Гаррінча не було, і до кінця життя він спився.
Стандартне і улюблене місце зустрічі для бразильців – пляж. Для всіх, від дітей до пенсіонерів. Для любих цілей – від ділової зустрічі до танців.
Ця південна країна посідає друге місце в світі за кількістю аеропортів (перше займає США). Всього в Бразилії близько 4000 аеропортів. Лідирують серед них за пасажиропотоком Міжнародний аеропорт Сан-Паулу-Гуарульюс і Міжнародний аеропорт Ріо-де-Жанейро-Галеан.
Гімн Бразилії дуже складний для сприйняття, його текст складається зі слів і словосполучень, які зрозуміє лише високоосвічена людина.
Офіційної релігії в країні немає, але 74 відсотки бразильців сповідують католицизм. Завдяки цьому Бразилія займає перше місце в світі по числу католицького населення. Також значна частина бразильців є протестантами. Поширені в країні досі і язичницькі вірування.
Автовласники в Бразилії дбають про екологію. П’ять мільйонів автомобілів бразильців їздять на біопаливі, яке виготовляють з відходів цукрової тростини і ріпаку. З цукрової тростини в країні створюють біоетанол – паливо з невисокою вартістю вихідної сировини, із застосуванням поновлюваних, надійних технологій.
Збірна команда країни з футболу – це єдина команда, яка брала участь абсолютно в усіх Чемпіонатах Світу, при цьому п’ять разів посівши перше місце. Ще один рекорд цієї команди – вона чотири рази завоювала Кубок конфедерацій.
Близько 10 відсотків бразильців не вміють читати і писати. Відсоток навчених грамоті жінок і чоловіків приблизно рівний.
Бразильські діти здають свої молочні зубки, щоб з них зробили протези дітям, у яких проблеми з зубами. Збирають молочні зуби шкільні вчителі, після чого віддають їх в стоматологічні клініки.
Бразильці нікуди не поспішають, в цій країні нічого не відбувається швидко, і запізнення на кілька годин тут – звичайна справа. Те ж стосується і роботи державних установ: наприклад, на прийом до державного лікаря доведеться чекати близько чотирьох місяців.
Вступаючи в шлюб бразилійки не відмовляються від свого дівочого прізвища: прізвище чоловіка просто приєднується до їх власного. А ось вік вступу в шлюб в Бразилії досить високий: тут рідко укладають шлюбний союз до 25 років. Сім’ї прийнято заводити великі, рідко можна зустріти сім’ю, де росте одна-дві дитини. Середньостатистична бразильська сім’я виховує троє або четверо дітей.