«Дамаскин» М. Павич аналіз
Підзаголовок: оповідання для комп’ютера і циркуля
Автор: Милорад Павич
Збірка: “Скляний равлик”
Літературний рід: епос
Жанр: новела
Стиль: постмодернізм
Ідеї оповідання “Дамаскин”:
- Слід дбати про «храм душі».
- Гріхи необхідно спокутувати, а борги сплачувати.
- Кохання — дивне й непередбачуване почуття.
Композиція: 6 розділів між якими є два перехрестя і два можливі фінали (читач сам обирає, який розділ далі читати) – “Будівничі”, “Обід”; Перехрестя № 1: “Третій храм”, “Палац”; Перехрестя № 2: “Їдальня” – Фінал № 1; “Спочивальня” – Фінал № 2.
Головні герої: ректор сербських шкіл міста Осієка пан Ніколлич фон Рудна, його дочка Атиллія, зодчий Йован Дамаскин, зодчий Йован Лествичник.
Варіанти прочитання:
- варіант 1: “Будівничі”, “Обід”, “Третій храм”, “Палац”, “Їдальня”, “Спочивальня”;
- варіант 2: “Будівничі”, “Обід”, “Третій храм”, “Палац”, “Спочивальня”, “Їдальня”;
- варіант 3: “Будівничі”, “Обід”, “Палац”, “Третій храм”, “Спочивальня”, “Їдальня”;
- варіант 4: “Будівничі”, “Обід”, “Палац”, “Третій храм”, “Спочивальня”, “Їдальня”.
Художні засоби в оповіданні “Дамаскин”
| Художні засоби | Приклади |
| Розгорнуті (схожі на барокові) метафори | — Ви гадаєте, я граю?— усміхнулась вона до Дамаскина.— Де там! Цими звуками я поливаю квіти в садку від вікнами.…Що можна сказати про будинки? Просто, якісь із них мають хист нас любити, а якісь — ні. Будинки — то по суті безперервне листування між будинком та тими, хто в них мешкає |
| Парадоксальні портрети | Один із будівничих був старий, переляканий чоловічок, короткорукий і такий мовчун, що коли його примушували заговорити, рот його ляскав, наче риб’ячий міхур.Дамаскин був гарний, але лівша, з міцними литками й цупкою чорною бородою із золотою защіпкою. Лікті та зап’ястя в нього були перев’язані білими хустками, як це роблять шаблісти. Коли вони на- падають, хустки розвіваються і спантеличують супротивника — той не знає точно, з якого боку слід чекати удару. Але молодий Дамаскин не носив ані шаблі, ані ножа. Майже весь час мовчав, хоча безупинно щось робив руками |
| Каталогізація, «плетення словес» | Імена будівничих, географічні назви, речі (наприклад, меблі в кімнаті всі починалися на «с») |
- Іронія — невідомому, який напав на сплячого Дамаскина, не вдалося його вбити, бо раптом «прикро забурчало в животі»;
- гіпербола— в Атилії так багато мрій і відчуттів, що їх щодня доводиться забувати «не пудами чи кілограмами, а тоннами»;
- афоризми— «Якщо хочеш довго і щасливо прожити на землі, не щади себе ні в чому»;
- епітети, порівняння та ін.
Риси постмодернізму в оповіданні “Дамаскин”:
- гра з читачем (декілька варіантів прочитання);
- створення місцевого колориту за допомогою балканських імен, географічних назв та побутових деталей (Йован, Лаушевич – імена та прізвища; Карловиці, Панонія – географічні назви; дрантя, відлежани у тютюні для люльки – їжа та напої);
- використання мотивів візантійської та поствізантійської культури (храми давньогрецького зразку, міфи).
Змістові пласти:
- історичний (життя Сербії – дві імперії, три віри, безліч мов);
- Філософсько-символічний (проблеми розрізнених етносів, які прагнуть духовно відродитися);
- асоціативний (використання читачем свого життєвого досвіду для осмислення тексту);
- гіпертекст (єдність усіх часів та історичних фактів).
Три церкви на кресленні Йована Лествичника:
- храм із самшиту (храм душі, який складається із земних діянь та думок людини);
- кам’яний храм (храм – сходинка для духовного самовдосконалення);
- храм на небі (чистота, духовне піднесення, таємниця).