“Геній” аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
Детальний Аналіз
«Геній»
Мо Янь
ПАСПОРТ
Автор: Мо Янь
Рік написання: 2010
Жанр: оповідання
Тема: історія життя геніального юнака, який хоче врятувати світ від землетрусів.
В оповіданні «Геній» йдеться про талановитого китайського хлопчика, якому заздрили в школі, але він, подорослішавши й ставши вченим, зумів переконати своїх колишніх однокласників, що наука важлива в житті людини.
Основна думка: головне – жити, як людина (для людей)
Головні герої:
- Цзян Дачжі – талановитий китайський хлопчик
- Цзян Ситін – батько головного героя
- однокласники
- учитель
Оповідання Мо Яня “Геній” присвячено характеру з “народного потоку” — Цзян Дачжі, умотивованому мислителю-самородку, який, відмовившись від університетської освіти та професійної кар’єри, повертається до рідного села, щоб віднайти спосіб убезпечити людство від землетрусів. Це твір, у якому зображено зіткнення й дилеми, загальножиттєві типажі й універсальні психологічні сподівання та метання нації. Водночас у “Генії” яскраво та без нав’язливих сентенцій змальовано натурально феєричну й абсурдно достовірну тектоніку сьогодення.
Проблематика твору “Геній”
- проблеми природи геніальності, взаємин генія з навколишнім середовищем.
- проблема людської жорстокості,
- проблема виховання дитини в родині та школі, індивідуального підходу до особистості,
- проблема відповідальності вченого перед суспільством і самопожертви заради наукового пізнання.
- призначення науки в суспільстві.
“Геній” сюжет твору:
Коли Цзян Дачжі був маленьким, старші люди в селі й учителі в школі вважали його найрозумнішою дитиною. Але однокласники Цзян Дачжі – завжди терпіти його не могли, страшенно ненавиділи. Насправді, діти заздрили йому.
Однокласники навіть намагалися розбити хлопчику голову, а односельчани підсміювалися над батьком: «Старий Цзян, як це тобі вдалося народити такого сина? Поділися секретом, і ми також народимо собі генія».
«Старий Цзян, ти не дозволяй своєму сину більше розумніти, якщо він ще порозумнішає, то наші діти повинні будуть померти».
Головний герой на образи не відповідав. Він мовчав, «Ми всі так само дурнішали, а Цзян Дачжі все розумнішав».
А батька Цзян Дачжі до такої міри переповнювало захоплення, що кого б він не зустрів, не промовивши і три слова, тут же заводив розмову про сина.
Після закінчення школи Цзян Дачжі вступив до дуже престижного університету, однокласники навіть попросили вибачення за шкільні знущання. Але скоро вирішив покинути навчання та присвятити своє життя науці. Коли однокласники дізнались, що Цзян Дачжі покинув університет, то прийшли умовити його повернутися на навчання:
«…ти, Цзян Дачжі, ти виріс з такою головою, невже і тобі на селянському дворі неминуче доведеться змішуватися з брудом? У нашому бідному селі з цілих п’яти поколінь він один став студентом університету. »
Але Цзян Дачжі був впевнений у своєму рішенні – рятувати людей від землетрусів:
«…якщо на батьківщині загинуть усі люди, а я стану державним головою, то який же в цьому сенс? Я кинув навчання і повернувся для того, щоб досліджувати і прогнозувати землетруси.».
Його непокоїть неефективність роботи уряду з питання безпеки: « Я ходив і спостерігав за їхньою діяльністю, усе — абсолютно неефективне. Звичайно, що є найвідсталішим, то це їхні ідеї. Їх великі прогнози з теорії про землетруси цілком помилкові, тому чим прогресивніші способи їхнього дослідження, тим вони все далі від істини. І «перебування в повній суперечності з поставленою метою» — це одна істина».
Цзян надзвичайно плідно працював. Віні проводив свої дослідження на кавуновому полі і згодом написав науково-фантастичний твір під назвою…«Земля – великий кавун». Під час дослідження він хворобливо виглядав, весь час сидів вдома, замислено малював незрозумілі наукові малюнки, схуд, довго стояв навколішки на кавуновому полі в глибоких роздумах, його не лякає дощ і сонце, він ледве не вмер від виснаження.
Односельці Цзян Дачжі після його відкриттів задумалися про світ, людей, про життя.
“…Люди були зворушені його стійким духом, а ми завдяки йому зрозуміли: стати вченим важче, ніж стати селянином, щоб стати селянином, потрібна лише богатирська сила, щоб проливати піт, але, закінчивши роботу, можна бігти до ріки, стрибати у воду і купатися, лежати на протязі під навісом для спочинку і спати, адже це і є людське щастя. Однак коли ми на прохолодному вітерці спимо під навісом, вчений у глибоких роздумах продовжує стояти навколішки на кавуновому полі”
“Братики, чоловіки, однокласники, я знаю, що це питання дуже складне і глибоке, в двох словах його не розкриєш, я в межах можливого спрощу його, зроблю образним, щоб ви зрозуміли, завдяки дослідженню я виявив, що процес зростання і розвитку кавуна і процес зростання і розвитку землі збігаються, кавун — це зменшена земля, інакше кажучи, зараз у мене в руках зменшена у безліч разів земля … Тому, вивчаючи кавуни, я вивчав землю, розрізуючи кавуни, я розрізував землю, і тепер я зрозумів причину виникнення землетрусів і зараз можу точно передбачити землетрус…”
“Геній” характеристика Цзян Дачжі (головного героя):
Цзян Дачжі від народження має надзвичайні здібності, пише наукові статті, на заздрість і жорстокість однолітків не відповідає. Герой прямує до своєї мети-отримати освіту і зайняти гідне місце у суспільстві.)
Його вибір – служіння людям, які поряд, тому що він, наділений здібностями ,може їх врятувати. Його наполегливість, саможертовність заставила людей замислитись над життям «… А що ж таке людина?»
Головна риса характеру героя – наполегливість, відданість науці. Герой не мстивий, він стійкий духом – і подав своїм однокласникам урок доброзичливості, хоча вони його зневажали та побили м’ячем.
Провівши свої дослідження, Цзян змусив задуматися однокласників, можливо вперше в їхньому житті, над питаннями буття, сенсом життя, вперше вони дивилися не на кавуни, а на обсипане зірками небо. Вперше вони задумалися над питанням: а що ж таке людина? І в цьому теж геніальність Цзяна.