Роман «Доктор Фаустус» створювався Томасом Манном в непростий час. Перші сторінки твори були написані в 1943 році, коли вже всім, навіть німцям, стала очевидною істина про крах нової національної ідеї, звироднілої у фашизм. Опублікований в 1947-му році роман з’явився художнім запереченням того антилюдського ідеалу, який ставила перед собою Німеччина 30-40-х років.
Герой-оповідач – друг головного персонажа, доктор філософії Серенус Цейтблом, пише біографію Адріана Леверкюн під час падіння німецьких міст під натиском російських військ. Оповідаючи про події, що припадають на початок XX століття, він періодично повертає читача в даний час, проводячи конкретну паралель між історією життя приватної особи і цілої країни.
Геніальний композитор Адріан Леверкюн – вигаданий герой. У його художньому образі набагато більше від гетівського Фауста, ніж від будь-кого з реально існуваючих музикантів. Присутня в симфоніях «доктора Фаустуса» дисгармонія до кінця життя перетворюється на справжній «Плач», що є антиподом дев’ятої симфонії Бетховена і вираженням внутрішнього розпаду особистості композитора.
Домінантна риса характеру головного героя – гордість є основою і його божевільної геніальності, і його духовного падіння. Неймовірний індивідуалізм, властивий Адріану Леверкюн, робить його недоступним для простих людських почуттів, позбавляючи на початку любові жінки, потім – друга і, в кінці життя, – названого сина, племінника Непомука. Свої невдачі Адріан пояснює угодою з Дияволом, яка відбулася в силу початкової зіпсованості його душі.
Дияволу немає потреби вмовляти героя на підписання договору: він зявляється уточнити умови співпраці і пояснити, як все буде працювати. Ворог роду Людського стає видимим тільки після появи в головному мозку Адріана очажка венеричного менінгіту – хвороби, підхопленою їм після першого любовного досвіду в обіймах проститутки. Гріхопадіння персонажа пояснює його бачення з духовної точки зору, ураження мозку – з фізіологічної. Чи справді Адріан Леверкюн зустрів Диявола або йому це тільки здалося – повинен вирішувати читач. Автор-оповідач не бере на себе сміливість робити якісь заяви.
Головна умова угоди – відсутність любові – беззаперечно виконується Адріаном аж до проникнення в його життя молодого талановитого скрипаля Рудольфа Швердтфегера. Наполегливість маленького піжона непомітно для композитора підкорює його серце. Тільки дружба руйнується раптово, коли з’ясовується, що Адріан і Рудольф люблять одну і ту ж дівчину – художницю Марі Годо. Остання бачить у Леверкюн тільки геніального композитора, Руді ж вона віддає своє серце. Заручини художниці та скрипаля обертаються трагедією: колишня коханка Швердтфегера, Інеса Родді вбиває його в трамваї після концерту. Адріан двічі втрачає друга – на початку через зраду, потім – в силу природної смерті.
У «Доктор Фаустус» любов не має життєствердного початку: актриса Кларисса Родді вбиває себе, зраджена одним коханцем і покинута нареченим; Інеса, що тягнеться до простого буржуазного щастя, виявляється чуттєвої зрадницею, наркоманкою і злочинницею; Адріан Леверкюн, який зберігає свою чистоту «богослов» віддає її на наругу блудниці. Чи присутня любов у сім’ях Серенус Цейтблома або Урсель Леверкюн – сказати складно. Цілком можливо, що ці союзи утворюються в силу загальносвітової традиції по досягненні певного віку знаходити супутника життя.
Тема кохання в романі відображає розпад культури Німеччини, поступово скачується в безодню фашизму. Племінник Адріана Леверкюн – п’ятирічний Непомук Шнейдевейн являє собою символічний образ старої, вмираючої Німеччини – гарної й чистої серцем. Сам композитор стає символічним виразом Німеччини справжньої – гордої, нікого не люблячої, що ставить власну деструктивну геніальність понад усе. Неспроможність внутрішнього індивідуалізму і зовнішнього відчуження доводиться божевіллям Адріана Леверкюн і крахом нацистських ідей Гітлера. Смерть композитора і знищення Німеччини як культурної країни ставлять фінальні точки в двох тимчасових пластах оповідання – 1940-м і 1945-м, відповідно.
Зародження фашизму Німеччини Серенус Цейтблом пов’язує з одвічним прагненням німецької нації заявити про себе. Вже Перша світова війна була сприйнята німцями як «звільнення від світового застою». Друга Світова стала новою спробою висунутися на політичній арені. Буржуазна інтелігенція негативно поставилася до нацистських ідей, але спробувала побачити в них реальний шанс для відродження країни. Серенус Цейтблом, який бере участь у дискусіях гуртка Сикста Крідвіса, сторониться співчутливих розмов про нову політику німецьких властей, але безпосередньо свого неприйняття також не висловлює.
«Доктор Фаустус» – інтелектуальний, філософський, музичний роман. У ньому присутні розлогі міркування про музику – музичні інструменти, композиторів, старовинних і сучасних техніках створення музичних творів. Томас Манн розкриває перед читачем історію музики, природу творчості, проблему геніальності. Остання розглядається в романі двояко – те, що володіє Адріаном Леверкюн можна назвати і божевільною геніальністю, і геніальним божевіллям одночасно.
Художній простір роману представлено невеликим німецьким містечком – Кайзерсашерн, дух якого переслідує головного героя протягом усього життя. Навіть відірвавшись від рідного дому, Адріан Леверкюн вибирає собі місце проживання, яке один в один збігається з місцем, де пройшло його дитинство. Внутрішня самотність композитора визначає і його зовнішнє облаштування: на початку – за містом, а потім – в похмурих, позбавлених сонячного світла кімнатах.