Економічний розвиток західноукраїнських земель у 1й пол. 19 ст.

Коротко та головне про Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у 1-й пол. XIX ст.

На початку XIX ст. Австрійській імперії належало біля 70 тис. кв. км українських земель, на яких проживало 2,4 млн українців, здебільшого провінції «королівство Галіції та Лодомерії» (територія сучасної Галичини).

Основною галуззю народного господарства залишало­ся сільське господарство, яке через існування кріпацтва і недостатній рівень аграрної культури було збитковим. Незважаючи на те, що кріпосницькі порядки у Західній Україні завдяки реформам кінця XVIII ст. освічених мо­нархів Марії-Терезії і Йосифа II, були не такими жор­сткими, як у Російській імперії, час від часу виникали потужні селянські рухи. Широко відомими стали виступи і селян Буковини у 1843-1844 рр. на чолі з Л. Кобилицею. Наявність численних феодальних пережитків суттєвої гальмувало розвиток промисловості у західноукраїн­ському регіоні. Ситуація ще більше погіршувалася че­рез колоніальну політику Австрійської імперії, для якої Західна Україна виступала у ролі аграрно-сировинного придатку та джерела дешевої робочої сили. Так, на по­чатку 1840-х рр. у регіоні існувало тільки 183 мануфактури, що становило трохи більше трьох відсотків від загальноімперської кількості. Лише в 1843 р. в Галичині почали свою роботу дві перші парові машини, тоді як загалом у імперії їх було уже 231. У всіх містах регіо­ну переважала дрібна, кустарна промисловість. Станом на 1849 р. населення Львова досягло 68 тис., Чернів­ців – 18 тис., Тернополя – 16 тис., Ужгорода – 7 тис.

Дати

1781-1782 рр. – перша спроба скасування кріпацтва у За­хідній Україні.

Запам’ятайте

Лук’ян Кобилиця (1812-1851) – громадський і політичний діяч, лідер селянських рухів на Буковині у 40-х рр. XIX ст.