Коротко та головне про Соціально-економічний розвиток українських земель у 2-й пол. XIV – 1-й пол. XVI ст. ЗНО
Основною галуззю народного господарства залишалось землеробство (перелогове та трипільне), яке переважно і розвивалося у західних та північних українських землях, бо вони меншою мірою зазнавали нападів з боку і турок і татар. Головними знаряддями праці землеробів були плуг, соха. Як тяглова сила використовувалися коні та воли. Також тривав розвиток городництва, бджільництва, садівництва, як і на попередніх етапах провідна роль залишалась за мисливством та рибальством.
Серед промислів особливо успішними були солеваріння, виробництво дьогтю, смоли. Ремесло розвивалося переважно у містах, при цьому зростала чисельність ремісників та збільшувалась кількість ремісничих спеціальностей (понад 200). Ремісники часто об’єднувалися у цехи.
У XVI ст. майже зникає общинне селянське землеволодіння. Заможні феодали починають перетворювати свої землі на фільварки. З появою фільваркового господарства зростає особиста залежність селян від феодала, що поступово набуває характеру кріпацтва. Так, у 20-х рр. XVI ст. було запроваджено обов’язкову панщину два рази на тиждень.
Усе населення України того часу можна поділити на два основні стани: феодали (магнати та шляхта) і селянство. Значна частина земель була зосереджена в руках найбільших землевласників — магнатів. Великим впливом користувалися родини магнатів Острозьких, Чарторийських, Радзівіл, Заславських, Потоцьких, Язловецьких тощо.
Шляхта здійснювала на користь великого князя литовського або польського короля певні обов’язки (несли військову службу, брали участь в управлінні державою), за це вона отримувала у спадкове або тимчасове володіння «вотчини» і «помістя». У XVI ст. шляхта стає найвпливовішим соціальним станом. Серед селян виокремлювали чиншових (були особисто вільними та сплачували грошову ренту — чинш), тяглових (вели господарство на землях феодалів), службових (обслуга феодала).
Міське населення України намагалося вийти з-під контролю державних урядовців та феодалів, запровадити самоврядування, з метою забезпечення кращих умов для розвитку ремесла й торгівлі. Держава також була зацікавлена в розвитку ремесла і торгівлі, для того щоб отримувати більші прибутки від міст. Тому державна влада починає видавати окремим містам грамоти на магдебурзьке право, що надавало їм самоврядування. Невпинний розвиток ремесла і торгівлі сприяв розшаруванню населення міст. Починає виокремлюватися міська аристократія (патриціат): найбагатші купці, цехові ремісники, лихварі. Друга група — бюргерство, належало до заможного міщанства: середні купці, дрібні торговці. Третя група — міська біднота (плебс): наймити, позацехові ремісники, підмайстри.
Торгівля поділялася на зовнішню та внутрішню. Основною формою внутрішньої торгівлі були ярмарки, що проводилися кілька разів на рік і збирали купців з різних регіонів України. Ярмарки відбувались у Києві, Луцьку, Львові, Острозі, Кам’янці тощо. Головними партнерами у зовнішній торгівлі виступали Московія, Англія, Нідерланди, Шотландія.
Дати
1339 р. – магдебурзьке право отримує м. Санок.
1505 р. – заборона селянам залишати наділи без згоди пана.
Запам’ятайте
Фільварок – багатогалузевий господарчий комплекс, що ґрунтувався на щотижневій праці селян-кріпаків і був орієнтований на товарно-грошові відносини.
Шляхта – привілейований соціальний стан, форма аристократії у Польщі, Литві та Русі у ХІУ-ХУІІІ ст., східноєвропейський варіант лицарства. Феодали, які несли військову службу.