Економічний розвиток українських земель 14-16 ст.

Коротко та головне про Соціально-економічний розвиток українських земель у 2-й пол. XIV – 1-й пол. XVI ст. ЗНО

 

Основною галуззю народного господарства залишалось землеробство (перелогове та трипільне), яке переважно і розвивалося у західних та північних українських землях, бо вони меншою мірою зазнавали нападів з боку і турок і татар. Головними знаряддями праці землеробів були плуг, соха. Як тяглова сила використовувалися коні та воли. Також тривав розвиток городництва, бджіль­ництва, садівництва, як і на попередніх етапах провід­на роль залишалась за мисливством та рибальством.

Серед промислів особливо успішними були солеваріння, виробництво дьогтю, смоли. Ремесло розвивалося переважно у містах, при цьому зростала чисельність ремісників та збільшувалась кількість ремісничих спеціальностей (понад 200). Ремісники часто об’єднували­ся у цехи.

У XVI ст. майже зникає общинне селянське землеволодіння. Заможні феодали починають перетворювати свої землі на фільварки. З появою фільваркового госпо­дарства зростає особиста залежність селян від феода­ла, що поступово набуває характеру кріпацтва. Так, у 20-х рр. XVI ст. було запроваджено обов’язкову панщину два рази на тиждень.

Усе населення України того часу можна поділити на два основні стани: феодали (магнати та шляхта) і селянство. Значна частина земель була зосереджена в руках найбільших землевласників — магнатів. Вели­ким впливом користувалися родини магнатів Острозьких, Чарторийських, Радзівіл, Заславських, Потоцьких, Язловецьких тощо.

Шляхта здійснювала на користь великого князя ли­товського або польського короля певні обов’язки (нес­ли військову службу, брали участь в управлінні держа­вою), за це вона отримувала у спадкове або тимчасове володіння «вотчини» і «помістя». У XVI ст. шляхта стає найвпливовішим соціальним станом. Серед се­лян виокремлювали чиншових (були особисто вільними та сплачували грошову ренту — чинш), тяглових (вели господарство на землях феодалів), службових (об­слуга феодала).

Міське населення України намагалося вийти з-під контролю державних урядовців та феодалів, запрова­дити самоврядування, з метою забезпечення кращих умов для розвитку ремесла й торгівлі. Держава також була зацікавлена в розвитку ремесла і торгівлі, для того щоб отримувати більші прибутки від міст. Тому держав­на влада починає видавати окремим містам грамоти на магдебурзьке право, що надавало їм самоврядуван­ня. Невпинний розвиток ремесла і торгівлі сприяв роз­шаруванню населення міст. Починає виокремлювати­ся міська аристократія (патриціат): найбагатші купці, цехові ремісники, лихварі. Друга група — бюргерство, належало до заможного міщанства: середні купці, дріб­ні торговці. Третя група — міська біднота (плебс): най­мити, позацехові ремісники, підмайстри.

Торгівля поділялася на зовнішню та внутрішню. Ос­новною формою внутрішньої торгівлі були ярмарки, що проводилися кілька разів на рік і збирали купців з різних регіонів України. Ярмарки відбувались у Ки­єві, Луцьку, Львові, Острозі, Кам’янці тощо. Головни­ми партнерами у зовнішній торгівлі виступали Московія, Англія, Нідерланди, Шотландія.

Дати

1339 р. – магдебурзьке право отримує м. Санок.

1505 р. – заборона селянам залишати наділи без згоди пана.

Запам’ятайте

Фільварок – багатогалузевий господарчий комплекс, що ґрунтувався на щотижневій праці селян-кріпаків і був орієнтований на товарно-грошові відносини.

Шляхта – привілейований соціальний стан, форма арис­тократії у Польщі, Литві та Русі у ХІУ-ХУІІІ ст., східноєвро­пейський варіант лицарства. Феодали, які несли військо­ву службу.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: