Форсований наступ на українську автономію 18 ст.

Петро I

Коротко та головне про Початок форсованого наступу на українську автономію у 1-й пол. XVIII ст. ЗНО

 

Перемога у Полтавській битві надала впевненос­ті Петру І, який перейшов до форсованого насту­пу на українську автономію. Іван Скоропадський (1708-1722) що змінив на посаді І. Мазепу, став першим гетьманом, з яким російський уряд від­мовився укладати нові статті (Рішучий указ). На­томість за діями гетьмана повинен був нагляда­ти царський резидент (наглядач). Гетьманська столиця була перенесена зі зруйнованого Батурина до Глухова, що знаходився поряд з росій­ським кордоном.

Серед інших заходів Петра І щодо обмеження україн­ської автономії слід відзначити:

  • вся зовнішня торгівля мала відбуватися тільки через російські порти;
  • використання українців на найтяжчих роботах (з 1715 по 1721 р. 20 тис. українців працювали на будівни­цтві Ладозького каналу);
  • дозвіл на друк лише церковної літератури;
  • на посади полковників і сотників козацького війська призначали російських офіцерів-дворян;
  • з 1715 р. назву «Гетьманщина» у всіх офіційних доку­ментах було змінено на «Малоросію».

У 1722 р. було засновано Малоросійську колегію. До її складу увійшло шість урядовців, які постійно втручали­ся у діяльність І. Скоропадського та його адміністрації. Після смерті гетьмана, Петро І заборонив обирати його наступника. Наказним (тимчасовим) гетьмацом став П. Полуботок (1722-1724), який намагався відстояти автономію Гетьманщини, звернувшись до імператора з «Коломацькою чолобитною», в якій було вказано чис­ленні зловживання Малоросійської колегії. Натомість у Петербурзі П. Полуботка було заарештовано і ув’язнено до Петропавловської фортеці, де він невдовзі по­мер через тортури.

Проте після смерті Петра І, через посилення загро­зи з боку Туреччини, російська влада дещо пом’якшує свою позицію щодо України, сподіваючись отримати під­тримку козацтва. У 1727 р. було скасовано Малоросій­ську колегію та відновлено гетьманство. Наступні сім років цю посаду обіймав Д. Апостол, який спробував по­вернути Україні частину її прав. Відбулося зменшення російського військового представництва, скоротилися податки, розроблено проект судової реформи, створено Нову (Підпільненську) Січ. Водночас імперська влада не бажала повертати українцям їх права у повному об­сязі, так і не дозволивши гетьману самостійну зовніш­ню політику і залишивши за собою право призначення козацької старшини.

Після смерті Д. Апостола у 1734 р. посада гетьмана знову була скасована, цього разу імператрицею Анною Іонівною. Владні повноваження перейшли до «Прав­ління Гетьманського уряду», що було фактичною реінкарнацією Малоросійської колегії.

Дати

1709 р. –  «Рішучий указ» Петра І, який робив необов’яз­ковим укладання будь-яких договорів з українськими геть­манами.

1722 р. – заснування Малоросійської колегії.

1727 р. – відновлення гетьманства.

1734 р. – заснування Нової (Підпільненської) Січі.

1734-1750 рр. – діяльність «Правління Гетьманського уря­ду».

Запам’ятайте

Малоросія – офіційна назва Гетьманщини у російських документах з 1715 р. Територіально охоплювала Київську, Чернігівську, Полтавську та частково Житомирську і Чер­каську області.

Автономія – право певного національно-територіального утворення на самостійне здійснення внутрішнього управлін­ня. Автономія, як правило, базується на культурній чи етніч­ній відмінності.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: