Життя та творчість
Генріка Ібсена
Генрік Юхан Ібсен народився 20 березня 1828 року в невеличкому норвезькому містечку лісорубів Шиєні, у багатодітній родині, що належала до кола місцевої купецької аристократії. З усіх братів та сестер Генрік був близьким лише з сестрою Хедвіґ. Дитинство Генріка було самотнім та безрадісним. Особливо нещасливим воно стало після того, як розорилася батькова торговельна фірма. У 15 років хлопця відправили до Ґримстада вчитися на помічника аптекаря.
Вечері в будинку аптекаря часто не було навіть напередодні Різдва. Становище Ібсена поліпшилося лише через чотири роки, коли в аптеці змінився власник, який підвищив юнакові платню й надав окрему кімнату. Генрік дістав змогу багато читати, узявся за самоосвіту. Незабаром він познайомився з молодими людьми, що поділяли його погляди, і замкнутий характер юнака змінився на краще: він бував веселим, інколи збирав друзів у себе. Молодь потягнулася до інтелектуального спілкування, до дискусій із серйозних питань. Ібсен увійшов у світське товариство, почав брати уроки латини та грецької, деякі науки вивчав самостійно.
Так він провів шість років, жив у мансарді на скромну платню. Юнака приваблювали поезія, літературна праця. Генрік почав писати вірші. Перша п’єса Ібсена «Катиліна» — історична драма — особливого успіху не мала. Але вже 1852 року двадцятидворічний юнак приїжджає до Берґена й очолює молодий норвезький театр. У театрі він робив усе — від підмітання сцени до режисури, що допомогло йому пізнати сценічні умовності того часу, традиції, канони, які потім йому захотілося зруйнувати. Дирекція театру відправила його до Данії та Німеччини — набувати досвіду. Його п’єси уже починають помічати. Сім років потому Генрік Ібсен перебуває в Кристіанії (теперішнє Осло). І це один із найважчих періодів у його житті. Ібсен бідує, і справжнім порятунком виявляється одержана за допомогою драматурга Б. Б’єрнсона стипендія на поїздку до Рима.
1864 року Ібсен виїхав із Норвегії. Це добровільне вигнання тривало аж 27 років.
Генрік Ібсен одружився із Сюзанною Торесен, яка стала його вірним другом на все життя. У них народився син. Родина жила то в Італії, то в Німеччині. Перші твори, які принесли драматургові світову славу,— «Бранд» (1866) і «Пер Ґюнт» (1867). Вони в романтичному світлі змальовували конфлікт людини з її оточенням і показували безодню між героїчними пориваннями та дійсністю, між реальністю та ідеалом. У наступних творах письменник більше схиляється до реалізму. 1891 року Ібсен повернувся на батьківщину. А через сім років Норвегія урочисто святкувала сімдесятирічний ювілей видатного письменника. Не стало його 1906 року.
Драми Ібсена не сходять зі сцен і сучасних театрів світу, особливою популярністю в режисерів користується п’єса «Ляльковий дім».