Зв’язок твору з історичною та духовною атмосферою доби
Морально-психологічний роман «Герой нашого часу» — вершина творчості М. Ю. Лермонтова. Робота над цим твором тривала з 1838 до 1840 рр. «Герой нашого часу» разом із «Євгенієм Онєгіним» О. Пушкіна започаткував цілу низку образів «зайвих людей» покоління 1840-х рр.
Роман «Герой нашого часу» написано про долю покоління людей, характери яких формувалися в суворі часи після розгрому повстання декабристів 14 грудня 1825 року.
Під керівництвом членів «Північного товариства» на Сенатську площу в Петербурзі вийшло близько 3 тис. солдатів. Однак керівник повстання князь Трубецькой у призначений час не з’явився. Поки обирали нового ватажка, час було згаяно. Новообраний цар Микола І вивів на площу віддані йому війська, які розстріляли повстанців із гармат. У період з 29.12.1825 р. до 02.01.1826 р. офіцери «Південного товариства» підняли Чернігівський полк, що був розташований у Василькові (за 30 км від Києва). Це повстання також зазнало поразки. П’ятьох організаторів бунту було засуджено до повішення, 579 осіб потрапили до в’язниці, з яких 100 відправили на каторгу до Сибіру.
Період реакції, що настав після придушення повстання декабристів, не зупинив розвитку громадської думки. Виникають різні течії реформування російської дійсності: слов’янофіли, західники, прихильники революційної перебудови суспільства. Діяльність гуртків свідчила про необхідність змін у російському суспільстві.
Морально-психологічний роман — це різновид реалістичного роману, у якому основну увагу зосереджено на розв’язанні порушених письменником моральних проблем, що сприяє глибокому психологічному аналізу дій та вчинків героїв. Прикладом цього жанрового різновиду можуть слугувати романи Ш. де Лакло «Небезпечні зв’язки», Ж.-К. Гюїсманса «Навпаки», М. Лермонтова «Герой нашого часу».
Людина і доля, мета і смисл життя людини, аналіз, «діалектика душі» людини — усе це в центрі уваги авторів психологічних романів, які були поширеними в ХІХ ст. В умовах створення «Героя нашого часу» усвідомлення особистістю своєї людської гідності, свого права на самопізнання й самовираження набувало значення не лише літературного, а й політичного.
Посилена увага до психологічного розкриття внутрішнього світу людини допомогла Лермонтову по-новому поставити питання про моральну відповідальність особистості за свої вчинки, за обрання життєвого шляху, за свою долю і за долю тих людей, які зустрілися йому на життєвому шляху. Це проблеми не лише психологічні, а й морально-філософські.
Фабула — хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі; канва, схема розвитку життєвих подій, подана в художньому творі в певній послідовності. Фабула — чинник сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі й просторі.
Деякі літературознавці хронологічну послідовність подій називають фабулою, а їхнє художнє розташування — сюжетом.
Композиція літературного твору — це побудова, розташування, взаємозв’язок усіх його частин, образів, епізодів, сцен.
Особливості розвитку сюжету й композиції в романі «Герой нашого часу»:
Письменник ретельно обмірковує послідовність епізодів, систему образів у їхньому взаємозв’язку, спосіб оповіді: від автора (оповідача) або від імені героя. Іноді автор, утілюючи свій задум, порушує хронологічну послідовність подій, вільно використовує категорію художнього часу, переноситься з теперішнього у минуле, знову повертається в теперішнє і т. ін. Така композиція називається ретроспективною.
«Герой нашого часу» написано у формі журналу, дорожніх записок. Назва роману («Герой нашого часу») і прізвище головного героя прозоро натякає на те, що поет нового (порівняно з пушкінським) покоління претендував створити образ нового героя (Печора — річка на півночі Росії, так само як і Онєга). Історію розчарованої печорінської душі викладено у сповідальних записках героя з усією нещадністю самоаналізу. Печорін безстрашно говорить і про свої ідеалістичні поривання, і про темні сторони своєї душі, і про суперечності.
Гвардійський офіцер Печорін прибуває до місця свого призначення. Дорогою він заїжджає в Тамань (повість «Тамань»), звідти — у П’ятигорськ (повість «Княжна Мері»). За дуель із Грушницьким Печоріна висилають служити до далекої фортеці, де відбуваються події, про які в повісті «Бела» розповідає добре знайомий з Печоріним штабс-капітан Максим Максимович. Епізодом з цього періоду життя Печоріна є повість «Фаталіст» — частина щоденника («журналу Печоріна») головного героя твору. Минає кілька років. Печорін іде у відставку та вирушає до Персії. Дорогою туди він востаннє зустрічається з Максимом Максимовичем (повість «Максим Максимович»).
У романі Лермонтова ці повісті розташовані в іншій послідовності. Розпочинає роман повість «Бела», потім — «Максим Максимович», далі — «Тамань» і «Княжна Мері», завершується роман повістю «Фаталіст».
Така послідовність переслідує мету, яка випливала з ідейного задуму,— ширше та глибше розкрити складну особистість Печоріна. Автор писав: «Історія душі людської, хоча б найдрібнішої душі, є чи не найцікавішою і найкориснішою, ніж історія цілого народу…» У трьох перших частинах оповідь іде від імені Максима Максимовича й автора, у трьох останніх — від імені самого Печоріна. Звістка про смерть героя припадає на середину роману. Вона забарвлює наше сприйняття того, що відбувається, в інші, трагічні тони.
Завдяки такій композиції автор максимально зацікавлює читача: спочатку зображує героя таким, яким він є, а потім висвітлює події, які вплинули на формування його особистості. Поєднання зовнішнього та внутрішнього сюжетів (події та психологія героя) спрямовано на те, щоб краще, глибше розкрити характер Печоріна, з’ясувати причини виникнення таких типів людей.
Схема роману «Герой нашого часу»:
Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
