Коротко та головне про Державотворчі процеси під час національно-визвольної війни. Гетьманщина. ЗНО
Визволення від польського гноблення більшої частини території України поставило проблему реорганізації адміністративно-територіального устрою Гетьманщини та створення ефективних органів державної влади.
Як територіальне ядро майбутньої козацької держави розглядалися 16 полків, створених у січні-лютому 1650 р. Запорізька Січ користувалася широкою автономією. Вона не входила до жодного з полків, безпосередньо підлягала гетьману та мала право обирати власного кошового отамана.
Старшинська рада перебрала на себе повноваження головного органу державної влади. Вона вирішувала важливі проблеми у сфері політики, економіки, військові питання тощо. Гетьман обов’язково мав дослухатися до ухвал ради. Він уособлював виконавчу та судову гілки влади, стояв на чолі війська, уряду (Генеральної канцелярії), державної адміністрації. Також повноваження гетьмана дозволяли йому скликати ради, контролювати фінанси (з 1649 р. карбували власну монету), визначати зовнішньополітичний курс. Б. Хмельницький із самого початку намагався зосередити у своїх руках максимум владних повноважень, розглядаючи залежність від Варшави як формальність.
Генеральній старшині належали ключові військово-адміністративні посади. У межах полків владу ділили полковники, сотники та отамани. Таким чином Гетьманщина була державним утворенням воєнізованого характеру, у якому мала місце спроба перенесення моделі, що існувала на Запорізькій Січі на упорядкування адміністративно-територіального устрою земель, що відійшли під контроль козацтва.
Запам’ятайте
Військо Запорізьке (Гетьманщина) – із сер. XVII ст. назва української козацької держави на чолі з гетьманами.