«Хотів би жити знов у горах» Джордж Байрон
Характеристика вірша
Бунтівливого духу сповнена поезія Дж. Н. Ґ. Байрона «Хотів би жити знов у горах…». У вірші посилюється тема втечі від дійсності, тема «світової скорботи». Але, крім цієї теми, у поезії з’являється ще одна — протест Байрона проти загальноприйнятих норм моралі тогочасної Англії, яку поет називає «краєм лукавства і німоти». Самотність та розчарування відчуваються у творі. Саме дика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність.
У вірші спогади про минуле поєднано з гіркими роздумами про сучасне. Ліричний герой кохав, але ті, кого він кохав, померли, він мав друзів, але друзі дитинства пішли від нього. його «самотнє серце» відчуває страшний смуток, адже всі його надії марні.
Світ, у якому живе ліричний герой, задушливий для нього. У ньому немає щирості, проявів людської відвертості, свободи, він фальшивий, у ньому людина не може вільно дихати. Це світ без руху, це замкнений простір.
«Задушливому світові» протиставлене грозове небо, де немає лицемірства. Небо — це природа, а її не можна підкорити, вона — справжня, не фальшива. Гроза — це вияв стихії, свобода дій, у грозовому небі вільно дихається. То розімкнений простір.
Душа прагне скель і висоти. Це край, у якому всі вільні. Він справжній, позбавлений лицемірства й обману. Там панує природна стихія.
Неабиякого значення для розкриття ідеї вірша мають образи сонця та орла. Сонце — це символ світла, а світло — це істина («світло істини»). Ідеалом для Байрона є орел — символ свободи, волі. Він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Це вільний птах, який в неволі приживається погано. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами й наділеного «незлобним серцем».
Фінал вірша є розв’язкою конфлікту. Сила духу ліричного героя здатна пробити небо, щоб досягти іншого світу. Виразні метафори підкреслюють високі прагнення людини: «Тільки б крила були дані мені, / Що понесуть голубку до гнізда…».