Художні напрями в епоху Просвітництва

Художні напрями

в епоху Просвітництва

 

В епоху Просвітництва співіснували такі художні напрями, як просвітницький класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм, рококо.

Просвітницький класицизм — напрям у французькій літературі XVII ст., який розвивав основні формальні принципи класицизму в нових історичних умовах. Просвітницький класицизм (наприклад, творчість Вольтера) був сповнений нового змісту, суголосного ідеям доби Просвітництва. Зокрема, ідея абсолютної монархії поступається місцем мотивам боротьби проти тиранії необмеженої монархічної влади, проти релігійного фанатизму, боротьби за парламентські та республіканські форми правління, за віротерпимість та перемогу Розуму.

Реалізму епохи Просвітництва властивий демократизм: просвітителі спираються на ідею природної доброчесності героя, а середовище розглядають як джерело поширення невігластва та обмеженості, що прагне чинити насильство над цим героєм. Просвітницький реалізм як художній напрям заявив про себе в усіх європейських країнах переважно в літературі та театральному мистецтві: в Англії — у творчості Д. Дефо, Дж. Свіфта, Г. Філдінґа, Р. Бернса; у Франції — Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Вольтера, Бомарше; у Німеччині — Ґ. Лессінґа, й. В. Ґете, Ф. Шиллера.

Сентименталізм — художній напрям, який виник на противагу вигадливому аристократичному мистецтву. Він апелює до почуттів людей, ідеалізує добропорядність героїв і протиставляє злу добро. Сентименталізм звертається до дійсності, але, на відміну від реалізму, він є наївним, ідеалістичним у сприйнятті навколишнього світу (Ж.-Ж. Руссо, Ж.-Б. Ґрез, М. Карамзін, Г. Квітка-Основ’яненко та ін.). Сентименталізм ідеалізує природу, сільське життя, патріархальність, високу любов тощо. Він започаткував такі жанри, як елегія, сльозлива комедія, міщанська драма, чуттєва повість, пригодницький жанр тощо. Сентименталізм існував у багатьох європейських художніх культурах (німецькій, французькій, російській та ін.).

В образотворчому мистецтві виразниками просвітницьких ідей були переважно представники «третього стану». Демократизм творчості властивий Ж.-Б. Шардену, Ж. Гу- дону (Франція), В. Хоґарту (Англія), Ф. Ґойї Іспанія). Ідеали просвітницького реалізму відображені у творчості Ж.-Л. Давида, що мовою живопису відтворив величні й трагічні події Великої французької революції («Клятва в залі для гри у м’яч», «Смерть Марата»).

 

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: