“Солонський яр” стислий переказ
Поблизу села Млинки стояв полтавський ліс. Той ліс звався Солонський яр і славився тим, що там жила банда, яка нападала на сусідні села і справитись з нею влада не могла, а люди боялись.
Новий предсідатель Млинків Савка отримав наказ зупинити цю банду і зразу ж взявся за цю справу. До нього солонківці стратили 5 його попередників-предсідателів. Савка направив загін міліціонерів у Солонський яр, але невдало – чоловіки-бандити встигли поховатись у лісі. Савка з міліціонерами забрали награбоване людське добро і потім раздавали його людям на базарі. Але ніхто не хотів брати і признавати своє добро.
Савка дивувався, та виявилось, що бандити прибули на базар і люди просто боялись. Селяни сильно налякані, вони навіть стають байдужі до власної долі: люди терпляче зносять пограбування, бояться упізнати своє “шмаття”, вилучене в злодіїв.
Савка з міліціонерами, дізнавшись про бандитів, зрозуміли, що ті прийшли по них і тому кинулись тікати. Савку таки спіймали і, роздягнувши, повели в ліс. Це був його кінець.
Проте смерть Савки сколихнула село — наче вимерлі, мовчазні Млинки зашуміли, скинули з себе заціпеніння і дрімоту:
“…A глибокої ночі із злизаного пожаром краю посунулись натовпи людей до голохвастівців.
…Тієї ж ночі величезна заграва стояла над Солонським Яром”.
Ввечері солонківці підпалили Млинки. Селяни не витримали і повстали – вночі Солонський яр палав.