«Євгеній Онєгін»:
система образів у романі
Олександра Пушкіна
До центральних персонажів у романі належать одразу п’ять героїв. Між ними автор вибудовує складні схеми взаємодії. Головні герої роману Пушкіна «Євгеній Онєгін» уособлюють російське суспільство ХІХ ст.
Євгеній Онєгін — молодий дворянин 24 років. його характер розкрито в протиставленні театрального життя в першій главі і реальних людських почуттів наприкінці роману.
Володимир Ленський — навчався в престижному Ґеттінґенському університеті, юний романтик, закоханий в Ольгу Ларіну.
Тетяна Ларіна — втілення національного ідеалу російської жінки, романтична особистість, вірна своєму чоловікові.
Ольга Ларіна, молодша сестра Тетяни Ларіної. Як і Тетяна, Ольга виросла в сільській місцевості, під дбайливим наглядом батьків, красива зовні, але без особливих душевних поривань.
У центрі роману — автор-персонаж, який знайомий з усіма іншими героями (на досить близьке знайомство вказує та обставина, що автор, за його власними словами, зберігає в себе лист Тетяни до Онєгіна, вірші Ленського, зацікавлено висловлюється про зовнішність Ольги тощо) і навіть доводиться приятелем Онєгіну, про що не раз згадує. його доля то перетинається з долею Онєгіна, то відходить на другий план. Спочатку Онєгін перебуває поруч з автором («Онєгін — добрий мій приятель»). Потім автор, як ідеолог і особистість, укрупнюється, чому сприяють реальні історичні обставини (формування декабризму, показане в Х розділі, де об’єктом зображення стає вже не Онєгін, а Пушкін), а Онєгін залишається на тій самій позиції («Туга! Туга!»). Фігура героя завдяки такому наближенню автора «тікає» вдалечінь, до точки «сходження». Наприкінці роману автор і читач взагалі розлучаються з героєм «назавжди».
