Історичні умови та
провідні ідеї Просвітництва
Просвітництво — широка ідейна течія, інтелектуальний і духовний рух, який відображав антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення в другій половині XVII — у XVIII ст. Учені, філософи, письменники того часу вважали метою розвитку суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом. Усі вони були прихильниками теорії «природного права».
Пафосом, духом і підґрунтям ідеології Просвітництва була безмежна та щира віра в перетворювальну й усепереможну силу людського розуму й освіти, у неминучість настання «царства розуму». Саме в цій вірі коріниться визначальний (хоч і не єдиний) настрій тієї доби — оптимізм.
За часом доба Просвітництва — це середина XVII — XVIII ст. Ідеї Просвітництва з’являються спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — у Німеччині, Ігалії та в інших країнах Європи. найчисленніша, позначена яскравими талантами група просвітителів сформувалася у Франції.
Найвизначніші французькі філософи-просвітники — Вольтер, Етьєн Кондільяк, Шарль Луї де Монтеск’є, Жан-Жак Руссо — перебували на позиціях деїзму.
Деїзм у філософії — це напрям громадської думки, що виник у XVII ст. Згідно з деїзмом, першопричиною виникнення світу був Бог або якийсь Вищий Розум. Саме він дав поштовх для розвитку всього дивного й прекрасного, що оточує нас. Далі він залишив світ розвиватися за природними законами. Дені Дідро, Жульєн Ламетрі, Клод Гельвецій, Поль Гольбах відстоювали матеріалістичні погляди.
Матеріалізм — один із основних напрямів філософії, який під час розв’язання основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне — вторинним.
Англійська філософія епохи Просвітництва представлена Джоном Толандом, Ентоні Шефтсбері, Ентоні Коллінзом, Бернардом Мандевілем, німецька — Християном Вольфом, Александром Баумґартеном, Ґотгольдом Лессінґом.
Філософія Просвітництва, зробивши акцент на розумі, успадкувала багато від раціоналізму, однак чимало почерпнула також із ідей емпіризму.
Раціоналізм — філософська точка зору, яка наголошує на першості й компетентності розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди. В історії філософії раціоналізм протиставлено емпіризму — філософській настанові, яка поклала в основу пошуків істини дослід.