“Друкар книжок небачених” скорочено читати Ви можете за 9 хвилин, щоб згадати короткий зміст твору.
“Друкар книжок небачених” Іваненко скорочено
Максим Грек
Максим Грек – 75-літній старець, що жив у монастирі. Більше 30 років був ув’язненим за свої погляди, котрі не подобались сильним цього світу. На старість його звільнили і тепер до нього часто навідувались за порадою. Так і сьогодні до нього прийшов цар Іван Васильович. Диякон Іван Федоров з цієї розмови тільки почув «Книги — це ріки, що напувають всесвіт». Коли ж цар пішов, Максим Грек почав розповідати диякону про свою молодість, як він навчався в Італії і як познайомився з Альдус Мануціус, що був видатним друкарем книжок. В цей час ще мало друкувалося книжок і більшість їх ще переписувалось і обрамлялось власноруч, тому вони були такі коштовні. Диякон Іван любить книжки і вважає, що його хист, його талант саме в цій великій, святій книжковій справі.
«ГАНЗА»
Саксоганець Шлітт на прохання московського царя Івана IV Грозного збирає майстрів різних справ у німецькому місті Любеку. Всього йому треба завербувати на корабель близько 120 майстрів: лікарів, і цирульників, теслярів, ливарів, архітекторів, каменярів, друкарів. Та місцева торговельна гільдія разом з лицарями-хрестоносцями вирішують не допустити цього, так як це зміцнить Московію і позбавить їх прибутку від торгівлі. Шлітта саджають до в’язниці і майстри розходяться.
Гість з Данії
До Івана Грозного прибуває посол з Данії Ганс Місенгейм від короля Християна ІІІ. Його метою є роздрукувати дві книжки разом з Біблією, що він привіз, попередньо переклавши їх на московську мову. Цар Іван відмовляє, адже розуміє, що за таку милість він стане боржником короля, а також пригадує слова Максима Грека, що можна так перекласти і перетлумачити книгу, що потім буде ще більше проблем.
«Печатний дім»
Цар Іван вирішує побудувати власний печатний дім, в цьому його підтримують митрополит Макарій, окольничий Олексій Адашев, думний дяк Висковатий та Максим Грек. Керівником Печатного дому назначають Івана Федорова, розпочинається будівництво дому та верстатів.
Свято книги
Навесні 1564 року Іван Федоров представляє царю першу друковану книгу «Апостол», яка за якістю ні в чому не уступає західноєвропейським і навіть в чомусь за своєю красою, ілюстраціями і орнаментами перевершує їх. Всі задоволені виконаною роботою. В післямові книги згадуються усі, хто допоміг у друкарстві, а особливо цар. Федоров хоче роздрукувати ще менших за розміром книг, щоб і прості люди могли дозволити їх собі.
Єретики
Митрополит Макарій та Максим Грек померли, царя зрадили і йому вже не до книг. Бояри і верховне духовенство звинувачують Федорова і його помічника Петра Мстиславецького в єресі і кажуть, що їх праця то від диявола. Починається опричнина і Федоров разом з помічником змушені тікати, щоб їх не вбили.
Борець і сіяч
Федоров разом з помічником і сином прибувають до Литви, де їх бере до себе литовський пан, українець родом, вельможний гетьман Ходкевич. Вони починають друкувати книги, щоб зміцнити віру українців в православ’я. Федоров друкує «Учительне євангеліє», а потім ще одну книгу. Від нього іде Петро Мстиславець, але підростає син Івашко, який стає його помічником та ще місцевий хлопчик Гриць допомагає йому. Відбувається Люблінська унія за якою українські землі перейшли до Польщі і тепер знову праця Федорова не потрібна. Ходкевич наділяє Федорова землею, щоб
той не в чому не нуждався. Проходить час, Хоткевич помирає, а Федоров вирішує продовжувати справу свого життя, він бере з собою Івашка і Грицька і вирушає до Львова.
У старовинному місті Львові
У Львові вони зустрічають різні ремісницькі цехи, а тут не було друкарів. І вони стають першими. У 1574 році виходить новий львівський «Апостол». Вона мала на обкладинці герб Львова і герб друкаря Федорова (кутник — необхідний прилад для друку і вигин річки, адже «книги — це ріки, що напувають всесвіт»). Так як книга була православна, було важко назбирати кошти, багатії Львову відмовляли у грошах. По копійці зібрав Федоров кошти з бідних городян та міщан. Всю історію свого друкарства Федоров написав у післямові до книги і закінчив книгу наступними словами:
«А нам недостойним хай просять прощення за те, що дерзнули почати… А якщо в чому погрішність буде, бога ради виправляйте, благословіть, а не кляніть, бо писав не дух святий і не ангел, але така ж грішна і тлінна рука, як і у всіх інших неумудрених»…
Найперший Буквар
Іван Федорович Москвитін (таке прізвисько мав у Львові) вирішує надрукувати першу книгу для дітей, щоб було легше їх навчати читанню. І в 1574 році друкується перший буквар для дітей. Коли Федоров грузне у боргах, його запрошує до себе князь Костянтин Острозький, щоб побудувати там друкарню. Федоров їде зі своїм помічником Грицем, а син одружившись залишається у Львові.
Острозька Академія
В той час Острог був культурним центром України і князь вирішив надрукувати повний текст Біблії. То була важка справа і багато умів допомагали у збиранні, структуруванні текстів. Федоров же мав надрукувати книгу, треба було зробити новий верстат, вирізати новий шрифт, різати пунсони, відливати літери, готувати матриці розробивши нові шрифти. Біблія вийшла з гербами князя Острозького і Івана Москвитіна.
«ЧАЮ ВОСКРЕСІННЯ З МЕРТВИХ»
Федоров повертається до Львова і привозить лише книги, які дав розповсюджувати йому князь. Грошей йому не дав, та ще й наклав арешт на його друкарське приладдя, щоб не було йому конкуренції. Федоров починає будівництво нової друкарні. Від нього йде до конкурентів його правиця Гриць, але потім повертається і будівництво триває. Іван Москвитін хворіє і лихварі забирають все його майно і він знову у злиднях. 5 грудня 1583 року помирає Іван Федоров, його ховають у Львові і на могильній плиті залишають надпис:
«Воскресіння із мертвих чекаю.
Друкар книг, перед тим небачених.
Іван Федорович, друкар Москвитін…»