У “Касиді про сон під зорями” утверджується необхідність відновлення порушеної гармонії, уваги до життя, єдності людини та природи.
У вірші «Касида про сон під зорями» сильніше відчувається авангардистський складник поезій Лорки. Остання збірки поета «Тамаритянський диван», до якої входить «Касида про сон під зорями», засвідчила засвоєння поетом арабської культурної традиції. Характерним прийомом збірки стає стилізація — використання форм і розмірів арабської поезії. Проте новаторство Лорки виявилося не лише в їх модерністському оновленні, а й використанні техніки художників-сюрреалістів.
У поета все стає мінливим і рухомим: дівча, що прикинулося жасминовим биком; присмерк бика, що реве багряно; небо — слон здоровий; жасмин — вода без крові; дівча — то вітка ночі росяна, всередині в бику — скелет дівочий; кістяні гаки чи то люди сонні… У незрозумілому поєднанні ці образи викликають відчуття страху. Метафори вірша можна відчути, але пояснити їх практично неможливо.
«Касида про сон під зорями» — це ода пантеїстичній картині світу. У вірші стверджується взаємозв’язок життя і смерті як основа буття всього сущого. Людина і навколишній світ тлумачаться як нероздільно пов’язані. Земне буття людини може скінчитися і проявитися на новому щаблі й у нових формах.
Природні явища сили і стихії, які персоніфікуються у вірші – бик, жасмин, небо тощо. Приклади персоніфікації природних сил і стихій – «Бик – присмерк, що реве багряно»; «Небо – слон здоровий»; «Про пісок із гарячого півдня, // Що сумує без білих камелій // І так слізно їх просить, бідний…»
Людська свідомість може витворити найхимерніші фантазії, асоціації; людина розчиняється в людині, у природі.
Композиція вірша зумовлюється динамічністю перебігу уявлень уві сні: “небо — слон здоровий”, “жасмин — вода без крові”, “дівча — то вітка ночі росяна”, “поміж жасмином і биком чи кістяні гаки, чи люди сонні”. Твір є низкою асоціацій, які об’єднують два домінуючих образи — “жасмину цвіт і свіжо вбитий бик”. Це символи двох протилежних начал у світі — життя і смерті, гармонії й того, що їй загрожує.
Дівча прикинулось жасминовим биком, а бик — то присмерк, що реве багряно…
Фантастика перетворень сплітається уві сні з жорстокою реальністю: на арені — “свіжо вбитий бик”, а навколо — “поміст без краю”, де сміються люди. Ця жахлива картина, напівреальна, напівфантастична, символізує безглуздість загального існування, позбавленого моральних цінностей.
Уві сні думка ліричного героя кружляє навколо болючих проблем буття. Його хвилює те, що люди стали жорстокими споглядачами смерті. На їхніх очах помирають краса і природа, а вони нічого не можуть вдіяти. Засобами метафори поет передає трагічне відчуття світу, його поділ на жертв і катів.
Поступово сон ліричного героя набуває узагальнюючого значення. Автор вважає, що людство перебуває у полоні жахливих снів. Звідси завдання поета і його поезії — все зробити, щоб його сучасники “прокинулися” й нарешті усвідомили справжні цінності. Тоді б засяяла краса, “жасмин би мав півночі у полоні”, а на бика чекало б “увічнення при колоні”.