Ольга Кобилянська “Думи старика” скорочено
Твір написано у формі звертання батька, який прощається зі своїми дітьми. Бог подарував йому сім синів і трьох дочок. З них семеро довелося поховати. Лишився найстарший син і дві дочки.
Батько звертається до свого сина. Він любив музику як був малим і добре грав. Але виріс і забув і рідну музику, і мову.
Потім батько звертається до дочки. Вона вийшла заміж за коханого чоловіка, хоч він і був тяжко хворим і мав скоро померти. Доля відвела їм п’ять років разом. Своїй дочці він бажає не забувати рідного слова і плекати його у своїх дітях.
Наймолодша донечка лишилась без пари. Так вирішила доля. Її він лишає під опіку своїх братів. Тепер настав його час. Він йде за янголом смерті.
Ольга Кобилянська нагадує цим твором, що потрібно самовдосконалюючись, бути носіями гуманістичних ідей добра й любові між людьми, не забувати про свій «нещасний народ, що все долі править і доправитися не годен». Ольга Кобилянська заповідає розвивати і підносити на вищий щабель його культуру і не зрікатися своєї нації.