“Алмазне жорно” скорочено читати п’єсу Івна Кочерги ви можете за 15 хвилин.
“Алмазне жорно” короткий зміст (переказ)
У п’єсі «Алмазне жорно» відображені історичні події 1768 року, відомі під назвою «коднянська трагедія». Отже, у творі змальовано не саме повстання гайдамаків, а його трагічний кінець — криваву розправу польської шляхти над учасниками національно-визвольного руху у містечку Кодня біля Житомира: там було скарано на горло понад три тисячі повстанців.
Дія 1
Суддя Дубровський з підсудком Лабенцьким розбирають постанови і декрети в залі палацу Дубровського. Серед інших розглядається супліка від Стефанiї Бражнюк, яка просить помилувати її нареченого Василя Хмарного, засуджено на смерть за підбурювання до повстання і участь у гайдамацькому русі. Дубровський викликає Стесю до себе.
Раптом до зали входять княгиня Вiлькомiрська, граф Ружинський i графиня Брагiнська. Княгиня Вiлькомiрська розповідає про те, що її Липовецький замок було зруйновано і розграбовано гайдамаками під проводом Василя Хмарного, але найгірше те, що було вкрадено її алмаз, який важив 123 карати і був першим каменем в Україні і Польщі. Цей алмаз називали алмазне жорно. Княгиня готова заплатити викуп за життя Хмарного, якщо він повідомить місцезнахлдження алмазу.
Дубровський наказує привести Василя Хмарного. Княгиня продовжує розповідати судді про те, що сталося під час нападу на замок з її небогою, графинею Брагінською. Її схопила юрба бунтівників, але в останній момент їй на порятунок прийшов невідомий лицар. Він вихопив майже непритомну Гельцю від лотрiв, одним ударом оборонився від нападників i на руках відніс її в сусіднє село до попа. Залишивши її у безпеці, він зник так же несподівано, як i з’явився. А на прощання він поцілував Гельцю і взяв у неї золотий наперсток, що був у неї в той час на пальці. Тепер дівчина марить цим лицарем, її серце належить йому.
Гайдуки вводять Хмарного. Дубровський повідомляє, що його чекає смерть. Василь відповідає, що вони карають не його, а весь народ, який відважився сказати, що він не бидло, а має вільну душу. Шляхтичі можуть стенути голову йому, але не цілому народові: Але живий народ, i не вмре Україна, i не буде вам хлопом вільний одважний народ!. Суддя питає Хмарного, де алмазне жорно, пропонуючи натомість свободу, але Василь відповідає, що ніколи не скаже. Тієї ж хвилини в залу з бокових дверей вбігає Стеся і кидається на груди Хмарному. Почувши про вирок, вона кидається у ноги Дубровському і зі сльозами благає про помилування свого коханого. Дубровський погоджується відстрочити виконання вироку на 20 днів, Княгиня Вількомірська і суддя обіцяють Стесі, що Хмарного помилують, якщо дівчина знайде алмазне жорно за 20 днів.
Дія 2
Стеся намагається знайти алмазне жорно, щоб врятувати коханого. Вона приходить до корчми, щоб поговорити з гайдамакою Макосієм, що теж був у Липовецькому замку. Він не знає, де знаходиться камінь, але називає їй імена людей, які можуть допомогти.
До корчми приходять також троє музик: Скряга з бандурою i бубном, Шенчик з цимбалами та Iлько зі скрипкою. Чоловіки сідають за стіл і думають як перебратись на той бік. Всі троє є гайдамаками. Один з них, Ілько, розповідає, що не зможе перейти з товаришами, бо тут його тримає кохання: коли вони грабували Липовецький замок, йому довелося врятувати прекрасну дівчину Гельцю. Він не знає, хто ця дівчина, йому лишився від неї лише золотий наперсток. Товариші сміються з Ілька. Шенчик із заздрістю відзначає, що йому в поході дістався лише плескатий камінчик, який йому тепер навіть збути не вдається. Шенчик показує камінь товаришам. До них підходить корчмар і купує камінь як іграшку для своїх дітей за 18 грошей і кварту горілки.
До корчми також виходить Лія, бідна дівчина, що осліпла, коли її сім’ю було вбито. Після нещастя, її розум затуманився, вона почала бачити образи з майбутнього, і тепер ходить боса по чужим хатам, співає і ворожить, просить, щоб їй подарували черевички. Лія ворожить Ількові. Вона каже, що золотий наперсток і його таємнича дівчина принесуть йому лише нещастя і горе. До корчми входять кілька жовнірів. Вони підозрюють у трьох музиках гайдамаків. Після обшуку, знайшовши крадені речі, усіх трьох заарештовують.
У корчмі сидять також пани Лозка і Прозка, яких Ружинський послав, щоб слідкувати за Стесею. Вони грають в карти за столом. Один звинувачує іншого у зв’язку з гайдамаками. Лозка і Прозка забирають алмаз у корчмаря. Починається бійка. Лозка випадково вбиває Прозку і алмаз падає кудись на землю. Лозка не має часу шукати його бо чує, що хтось іде до корчми і тікає. Але заходить лише Лія. Сліпа дівчина ступає на алмаз і ранить босу ногу, вона злякана, бо не може зрозуміти, що діється навколо.
Відчиняються двері i входить Авраам Цвiкловiц, старий єврей. Він запитує Лію, що тут сталося. Дівчина просить його вивести її звідти і показує плескатий камінчик, на який вона наступила. Цвiкловiц впізнає у ньому Липовецьке жорно. Старий лікар каже, що заплатить Лії тисячу червінців за нього i візьме в свій дім замість дочки.
Дія 3
Авраам забирає Лію жити до себе. Завдяки хорошому догляду її розум починає прояснюватись. Коли до нього приходить граф Ружинський і Гельця, Лія ворожить молодій пані. Вона передрікає, що Гельця зречеться свого таємничого коханого в чорну годину. Тим часом Ружинький говорить з Цвiкловiцем і питає, чи має він алмаз. Цвiкловiц бреше, що нічого не знає, Гельця і Ружинський йдуть геть.
До Цвiкловiца прибігає Стеся. Вона змарніла і виглядає нещасною. Дівчина благає старого лікаря віддати алмаз так як до страти її коханого лишився лише день.
«Мов безумна, мчала я і вдень і вночі, щоб успіти до строку, щоб не приїхати, коли вже буде пізно… І ось… І ось… я у вас… голова туманіє… в очах темно… Благаю ж вас, заклинаю вас усім святим… ради життя людини… дайте мені цей камінь, я служитиму вам весь свій вік… тільки врятуйте, врятуйте мого Василя… його ж завтра, завтра скарають» — у розпачі благає вона єврейського мудреця Цвікловіца.
Цвiкловiц не хоче віддавати дорогоцінний камінь, щоб врятувати гайдамаку, бо гайдамаки били його сім’ю, але добра натура лікаря перемагає і він віддає Липовецьке жорно.
Дія 4
У день суду Стеся приходить до Дубровського, щоб віддати алмаз і врятувати коханого. Дізнавшись, що дівчина має дорогоцінний камінь, Ружинський викрадає її до того, як вона має побачитись з суддею і закриває у своєму маєтку.
Тим часом починається суд над трьома музиками. Дубровський допитує Шенчика, Скрягу і Ілька. Ілько стверджує судові, що хоча він і був присутній під час пограбування Липовецького замку, він був там лише як музика. Щоб довести, що він каже правду, Ілько показує золотий наперсток, який йому подарувала Гельця.
«Я був музикою, вельможний пане, а коли б хотів убивати або ґвалтувати, то не вирятував би од товаришів тієї панночки». Інтуїтивно відчуваючи шляхетне походження врятованої ним дівчини, Ілько не розлучається з мрією знову зустріти її:«… тільки одного бажає душа — знов, хоч на хвилину, побачити її, тільки побачити… а потім хоча б і вмерти».
Ілька можуть помилувати, якщо буде визначено, що він справді врятував графиню. Однак ілюзорне кохання виявилось оманливим: Гелена у фатальну хвилину зраджує свого рятівника, дізнавшись, що її омріяний рицар був усього лише бідним гайдамакою і холопом, каже, що ніколи раніше не бачила Ілька, хоча пізнала і його, і свій наперсток. Скрязі, Шенчику та Ільку виносять смертний вирок.
Прибігає Стеся і розповідає Дубровському, що Ружинський відібрав у неї алмаз, схопив її та закрив у льосі. Розгніваний Дубровський їде в Кодню, щоб зупинити страту Хмарного.
Дія 5
З розмови комендантів Петрушкоського і Пауші ми зізнаємось, що Дуброському вдалося таки врятувати Хмарного. Але Стеся, вважаючи, що він помер, впала в забуття і пролежала без свідомості місяць. Коли вона отямилась, то була вже божевільною. Тим часом Ружинський продав алмаз княгині за майорат графинi Брагiнської, з якою тепер одружився. Тiльки й княгинi не дав щастя цей алмаз — син її, князь Вiлькомiрський, дiстав кулю в лоб десь у Парижi, побившись з якимось пройдисвітом у кав’ярні, — нема для кого, значить, i берегти цей славетний алмаз. Гельця теж не щаслива у шлюбі з Ружинським, вона змарніла і нещасна. Дубровський же не кинув справи.
Цвiкловiцу вдалося вилікувати Лію від сліпоти, тепер вона здорова і заможна. Цвiкловiц знайшов її давно пропалого безвісти коханого, Лейзера. Він став убогим, але, як виявилось, він живий. Лія і Лейзер нарешті щасливі.
Божевільна Стеся ходить по місту і питається людей дорогу в Кодню. Побачивши Ружинського вона обвинувачує його в тому, що він вкрав алмаз. Це бачить Дубровський, він викликає графа на суд, але Ружинський повідомляє його, що його знято з посади і він вже не суддя в Житомирі.
Зрозумівши, що Ружинський уникне правосуддя, у Стесі трапляється серцевий напад і помирає. До неї з юрби виходить Хмарний, який прийшов до міста, щоб знайти її, і плаче над коханою. Граф лише сміється над дівчиною: Ну, що ж, здається, вона таки знайшла своє жорно, – глузливо відзначає він. Почувши це, Хмарний з нелюдською силою піднімає жорно і кидає ним в Ружинського, який даремно кинувся був тiкати, — юрба не пустила його, i граф падає з розбитим черепом. Хмарний цiлує Стесю i зникає.