“Кремуцій Корд” Костомаров скорочено
Дія відбувається в Римській імперії на початку першого тисячоліття.
В палаці Сіяна, улюбленця імператора, зібрались донощики. Юній Вибій доносить на свого батька. Сіян наказує Сатрію та Пінарію вивести на чисту воду наблагонадійного Кремуція.
Сатрій з Пінарієм і Фірмієм приходять до Кремуція. Пінарій ховається на дереві, а Фірмій у кущах шипшини. Сатрій заводить розмову з Кремуцієм і намагається наштовхнути його на злочин – сказати щось зле про імператора. Кремуцій знаходить Фірмія і Пінарія. Вони зізнаються у всьому і починають звинувачувати одне одного. Кремуцій виставляє їх за ворота. Він розуміє, що його намагаються позбутись через його твори, в яких він говорить про нове бачення майбутнього римського народу. Він вважає, що якщо римляни і далі житимуть ща старими звичаями, римська держава загине. Він розуміє, що йдуть зміни, тому потрібно змінюватись і народу. Але народ йде за імператором, якого нічого не цікавить окпім задоволення власних потреб – добре їсти, спати і розважатись.
Імператор Тиверій веде розмову з Сіяном. Сатрія обвинуватили у злочині проти імператора. Фірмій покінчив з життям. Приходять Сатрій, Пінарій і Кремуцій. Імператор ховається, він хоче таємно подивитись як вестимуть себе підозрювані у змові про нього. Пінарія засуджують до заслання, Сатрія – до смерті, а Кремуція відпускають, він тримався достойно і не дав приводу для обвинувачень. Але імператор має намір позбутися його – йому не потрібні такі як Кремуцій. Ті, хто може пробудити народ, збурити його до повстання.
В себе вдома Кремуцій прощається з рабами, розподіляє між ними майно. Раби з Дунаю просять його йти з ними додому, але він відмовляється.
Відбувається засідання сенату. Вибія засуджують до заслання. Він у розпачі просить виколоти йому очі, аби не бачити сина. Він проклинає сина свого і весь його рід. Далі відбувається засідання по справі Кремуція. Він виголошує палку промову, але вона марна, оскільки вирок винесено заздалегідь.
Твори Кремуція спалюють по всій Італії. Сам же Кремуцій заморив себе голодом у в’язниці. Але в народі вже почались заворушення.