“Дівоче серце” скорочено
Вдова Загірня мала одного сина Ігната. Прийшли по нього, аби забрати в москалі. За паперами було у вдови два сини. Але старший вже три роки як загинув чумакуючи. Забрали Ігната, повезли в місто. Бігла Катря Загірня, просила його відпустити, хотіла відкупитися. Та дарма все.
Мав кохану Оленку Ігнат. Оленка вирішила піти за ним у місто. Довго відмовляла її Катря Загірня, але Оленка твердо вирішила. Пішла вона за Ігнатом. Опинилась в місті в наймах у хороших людей, що прийняли її як рідну сестру – пані Ганни та пана Івана. Добре жилось Оленці. Навчили її писати і читати. Спочатку, поки військо Ігната стояло в місті, то Оленка ходила навідувати його – хоч подивитись на милого. Але військо рушило в похід і дівчина лишилась без коханого. Почала потроху вона Ігната забувати.
Закохалася Оленка у Павла Піддубня, брата пані Ганни. Він-то й навчав її читати і писати, побачивши, що вона дівчина здібна до науки. Пані Ганна й пан Іван не боронили, хоч Павло був дкщо старший за Оленку. Запропонував Павло поїхати з ним на край світу, Оленка довго не думала й згодилася.
Повернувся з війська Ігнат. Що ж мусили робити? Сказав пан Іван, що померла Оленка. Ігнат засумував, довго не міг оговтатись від такої звістки. Так він і лишився до старості самотнім.