Культурний розвиток українських земель 14-16 ст.

Коротко та головне про Культурний розвиток українських земель у 2-й пол. XIV – 1-й пол. XVI ст. ЗНО

Розвиток української культури в цей період був органічно пов’язаний з історичними обстави­нами в Україні та культурними рухами Захід­ної Європи. Основні соціально-політичні умо­ви, що вплинули на розвиток культури України в ХІV-ХVІ ст.: роз’єднаність українських земель; втрата державності, відсутність єдиного політичного центру; соціальне і національне гноблення з боку іноземних феодалів; денаціоналізація українського народу; релігійні сутички і постій­ні війни.

У ХІV-ХVІ ст. центрами освіти були монастирі, єпар­хії, які дбали про розвиток письма, виходячи з потреб церкви, вчителювали в них представники духовен­ства. У школах учні вивчали азбуку, молитви, читали часослов, псалтир. Вчилися церковним співам, пись­му (уставу і скоропису). Крім церковних і приходських шкіл, з’являються і школи для підготовки фахівців різ­них ремесел і купців. Досить поширеною була і домаш­ня освіта.

Характерною прикметою в Україні ХІV-ХVІ ст. стала можливість української молоді продовжувати навчання в західноєвропейських університетах. До національної еліти того часу слід віднести таких вчених-гуманістів, як Ю. Дрогобич, П. Русин, С. Оріховський та ін.

У ХV-ХVІ ст. набуває поширення віршування двох напрямів: греко-слов’янського та латино-польського. Авторство поетичних творів (панегіриків, моралізатор­ських та історичних віршів, епіграм) найчастішо нале­жало мандрівним дияконам і піддячим — учням ду­ховних шкіл.

Українська музика ХІV-ХVІ ст. представлена цер­ковними хоровими творами. З XIV ст. в Україні за за­хідноєвропейськими нормами поширюється нова нотна грамота і з’являється багатоголосний спів (партесний), у якому складались партії для окремих голосів.

Архітектура ХІV-ХVІ ст. здебільшого підпорядкову­валась завданням оборонної політики і була пов’яза­на з характером укріплення міст. Набуває поширення містобудування, що пояснюється і введенням Магде­бурзького права, і розвитком фортифікації. Оборонний характер мала замкова архітектура, що особливо була поширена на Правобережжі (Луцьк, Кам’янець, Острог, Львів). Найяскравішими зразками українського фе­одального замку є Хотинська фортеця.

На теренах України з’явилися споруди, де творчо за­стосовувались елементи готичної архітектури. Серед го­тичних споруд України («цегляної готики») переважали католицькі костьоли. Широкого розвитку набуває де­рев’яне будівництво. Це так звані «зрубні храми» (церква св. Духа в Рогатині, церква св. Миколи в Чернівцях). Релігійні утиски, національне гноблення зумовили по­силення уваги до іконописного малярства. У робо­тах таких іконописців, як Федір Сенькович, Микола Петрахнович середньовічні естетичні канони суттєво мо­дернізувалися. В іконописі стають дедалі помітнішими риси реалізму — елементи пейзажу, українського побу­ту, живі натурні враження, емоційний стан персонажів.

Дати

1483 р. – побачила світ перша друкована книга, автором якої був українець.

Запам’ятайте

Юрій Котермак (Дрогобич) (1450-1494) – вчений, філо­соф, астроном. Освіту здобув у Краківському університеті, згодом став професором та ректором Болонського універ­ситету, де викладав астрономію і медицину. Широко відо­мий як перший український автор друкованої книги «Прог­ностична оцінка поточного 1483 року».

Костянтин Острозький (1460-1530) – князь, державний діяч Великого князівства Литовського, видатний полково­дець. Патронуючи православ’я, зробив вагомий внесок у роз­виток української культури. Його коштом було побудова­но чимало монастирів та церков (Богоявленський собор в Острозі), утримував притулки.