Маріо і чарівник — новела Томаса Манна, видана у 1929 році.
«Маріо і чарівник» аналіз
Головна ідея «Маріо і чарівник» – засудження фашизму і диктатур у тогочасній Європі.
Жанр «Маріо і чарівник» — новела. У невеликому за змістом творі через напружений, динамічний сюжет — події під час відпочинку оповідача, несподівану розв’язку сеансу Чіполли, відтворена не лише духовна й психологічна атмосфера 20—30-х років в Італії, в Європі, а й вихід з цієї ситуації.
Тема «Маріо і чарівник»: відтворення тривожної атмосфери, просякнутої ідеями фашизму
Твір як політична алегорія. Суть алегорії становить внутрішнє порівняння певного явища з іншим, де конкретний образ є формою розкриття абстрактного уявлення, судження, поняття. Таким конкретним образом у новелі є Чіполла, вчинки якого дають змогу уявити політику фашистів, політику тоталітарного режиму.
Місце дії. Італійський курорт Toppe ді Венере в перекладі означає Вежа Венери. Венера — богиня кохання. Ця назва асоціюється з вершиною кохання, з містом, яке оберігає сама богиня Венера. Toppe ді Венере — місто, яке вважали ідилічним куточком для небагатьох, сховищем для тих, хто любить спокій «але, на жаль… межа спокою й тиші давно вже посунулась узбережжям». Місто приваблювало колишньою тишею, «якої тут давно вже немає».
Головні герої «Маріо і чарівник»: Оповідач та його сім’я, офіціант Маріо, пані Анджольєрі (господиня пансіонату «Елеонора»), Джованотто, гіпнотизер Чіполло
Форма оповіді. Від першої особи – оповідача; суб’єктивна оповідь очевидця події, котрий переповідає її через якийсь час.
Композиція «Маріо і чарівник»
I ч. — знайомство з курортом Toppe ді Венере.
II ч. — зображення подій, які сталися з родиною оповідача.
III ч. — сеанс Чіполли, кульмінацією якого є непристойний танок загіпнотизованих глядачів, а розв’язкою – смерть Чіполли.
Перша частина органічно вбирає в себе дві інші: читач дізнається, що під час відпочинку оповідача сталися драматичні події. Всі ці частини поєднує розповідь оповідача.
Два плани сюжету. Зовнішній — розповідь про сеанс Чіполли, і внутрішній, символічний — це досліджений у феномені «штукаря» тип «сильної особистості».
Два світи. Світ дітей і світ дорослих: оповідач намагається захистити дітей від драматичних подій у світі дорослих. День – ніч: у другій частині розповідається про те, що відбувається вдень, а в третій — у темряві серпневої ночі.
Основна думка. Вплив антигуманної сутності тоталітарної системи на загальнолюдські норми поведінки, віра в перемогу здорових начал.
Проблематика «Маріо і чарівник»
Морально-етичні проблеми: зміна поведінки людей, загальнолюдських моральних цінностей, взаємини між людьми; проблема людських доль; проблема добра і зла; антигуманної сутності ідеології тоталітаризму, нацизму і фашизму, маніпулювання натовпом, знеособлення і омасовлення людей; внутрішньої свободи особистості; права людини на вибір за екстремальної ситуації; співвідношення натовпу і тирана; як суспільство могло допустити таку впевнену ходу фашизму країнами Європи, чи здатне воно зупинити цей безум
Конфлікт: добра і зла, пориву до свободи і поневолення, розумних здорових начал і демонізму, гармонії і хаосу, світла і темряви.
Символіка новели «Маріо і чарівник»
Символи-персонажі
- Чіполла– фашизм, у ширшому значенні — будь- яке зло, ангигуманне начало
- Маріо– добро, непокора злу
Символи-події
- Виступ Чіполли– дії фашистів, будь-яка діяльність, спрямована на приниження людини
- Убивство Чіполли– протест проти свавілля, віра в торжество гуманізму
Символи-деталі
- Нагайка– символ тоталітарної влади
- Чарка коньяку– символ демонічної сили
- Горб Чіполли– символ духовного каліцтва
Назва твору
Маріо — особистість, яка має власне ім’я, протистоїть безіменному «чарівнику». Образ кельнера подано як рівноцінний за своєю значущістю образові штукаря. Його згадано ще у розповіді про загальну атмосферу міста. Новела називається так тому, що завдяки цим героям ми дізнаємося про головне, що становить ідейний зміст новели: віра в гуманізм, віра в перемогу добра над злом.
Художні особливості новели «Маріо і чарівник»
Модерністський ідейний зміст при зовні реалістичній формі.
– ознаки реалізму: поширені описи (опис італійських курортів), психологічний аналіз (переживання, думки, стан душі оповідача та його родини), натуралістичні подробиці (зображення жертв Чіполли).
– риси модернізму у творі: пейзажі-символи, алегорії, що за буденною картиною показують узагальнення форми існування людства; живописність твору, загострення контрастів (імпресіонізм), змалювання характерів, настроїв, почуттів героїв (експресіоністичні елементи), символіка (сеанс Чіполли, і опис зовнішності штукаря, і його смерть), філософічність і алегоричність.
Епізоди, які підтверджують основу ідеології фашистів
| 1. Ствердження оповідача, що… в серпні чужинець почувається ізольованим, ніби гостем нижчого ґатунку серед флорентійського і римського товариства… | Дискримінація |
| 2. Епізод у їдальні (головний герой з родиною змушений був сідати там, де вказував кельнер, хоча були вільні столики під червоними ліхтариками на веранді, котрі тримають для «наших клієнтів») | Приниження людини |
| 3. Випадок непорозуміння з розташуванням: кімнати оповідача були поруч з кімнатами римських аристократів, тому княгиня поскаржилася директору готелю, що іноді вночі чує дитячий кашель | Неприродна поведінка |
| 4. Рішення дирекції готелю, яка не звертаючи увагу на запевнення, що хвороба у дітей минула, ухвалила віддати справу на суд готельному лікарю: «…лише йому, самим нам запрошувати якогось лікаря не дозволялося» | Зловживання владою |
| 5. Рішення адміністратора, який заявив, що «… незважаючи на лікарське підтвердження, нам однаково доведеться переселитися у флігель готелю» | Диктат |
| 6. «Це підлабузництво нас обурило. Навряд чи віроломна впертість, з якою ми зіткнулись, походила від княгині. Мабуть, улесливий господар навіть не зважився сказати їй про лікарський висновок» | Страх |
| 7. Вчинки Фуджеро, який розвалював іншим дітям піщані фортеці «…цей дванадцятирічний шибеник належав до головних носіїв громадського настрою, що ледь відчутно нависав у повітрі» | Нахабство |
| 8. Стосунки, яким бракувало щирості й не-вимушеності: «Ця публіка гнула кирпу, але скоро ми зрозуміли, що це політика, що йдеться про ідею нації» | Зверхність нації |
В основі твору особисті враження автора від «канікул» 1926 проведених в Італії. Підштовхнули його на це ідеї тоталітарного режиму, які зароджувалися в той час у Німеччині.
У новелі він висвітлив проблему «фашизму і свободи». Автор виявив небезпечну тягу суспільства до ірраціональності, його готовність нехтувати етичними і раціональними принципами життя.
У феномені Чіпполи письменник досліджує тип «сильної особистості», з яким чимало обивателів в Німеччині 20-30-х років пов’язували надії на встановлення порядку в країні.
В образі Чіпполи автор розкрив страшну антигуманну суть тоталітарної влади, яку жадає така особистість.
Чіполла зображується в єдності своїх іпостасей – як «сильна особистість» і як напівфантастичний персонаж, співзвучний зі злим чарівником.
Письменник у ході новели підводить читача до висновку, про те що «сильна особистість» – це не просто людина, здатна керувати людськими масами, але і ідеальний керівник їхніх усвідомлених і неусвідомлених бажань.