Джордж Байрон «Мазепа»
Історична основа поеми та романтичний міф
Особливе місце в поемній романтичній спадщині Дж. Н. Ґ. Байрона посідає твір «Мазепа», написаний 1818 р. в Італії. Створений у пору творчої зрілості поета, він водночас суттєво вирізняється від його попереднього творчого доробку, адже головний герой цього твору — не вигадана загадкова постать, а видатна історична особа. Мазепа, попри всі випробування й страждання, не впав у відчай, а став гетьманом України. Звісно, твір Байрона — не історичне відтворення реальної постаті Мазепи, а поетичне уявлення про романтичну, сильну й непереможну особистість.
Історичним джерелом поеми став IV розділ хроніки «Історія Карла ХІІ» Вольтера й романтичний міф — легенда про історію кохання Мазепи та його покарання. Вольтер характеризує Україну як «країну, що завжди прагнула свободи й наполегливо боролася за її здобуття». Поема ж Байрона — це розповідь самого героя про незвичайну пригоду його молодості та про нічний епізод у степу після битви під Полтавою.
На початку поеми Байрон подає довідку, яка свідчить, що її основою є один із епізодів хроніки Вольтера про те, як «шляхтича» Мазепу замолоду за зв’язки з жінкою польського вельможі було покарано — прив’язано до дикого коня, якого відпустили у степ. Тоді «Мазепа від страждань і з голоду трохи не вмер».
Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королеві Карлу XII після поразки під Полтавою 1709 року.
Цікаво, що на розповіді Мазепи про його закоханість в юну красуню Терезу, дружину старого багатого графа-воєводи, явно позначилися взаємини самого Байрона з юною дружиною графа Гвіччіолі, яку також звали Терезою.
| Композиція поеми | 20 невеликих розділів |
| Історичні події, що зображено у творі | Битва під Полтавою 1709 р. та відступ Мазепи з Карлом XII до Туреччини |
| Жанрові особливості | Поема Дж. Н. Ґ. Байрона — ліро-епічна поема, монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви |