Національний рух на західно­українських землях 19 ст.

Коротко та головне про Національний рух на західно­українських землях у 2-й пол. XIX ст. поява перших політичних партій. ЗНО

У 1861 р. у Австрійській імперії було прийня­то конституцію, яка надавала Галичині автоно­мію та право на існування власного сейму. Серед 150 депутатів першого скликання 49 були укра­їнцями. Проте подальші зміни виборчого зако­нодавства, які надавали перевагу великим зем­левласникам, зумовили поступове зменшення українських представників.

Серед суспільно-політичних рухів Галичини 60-70-х рр. XIX ст. провідне місце належало москвофілам та на­родовцям. Ядро москвофілів (Д. Зубрицький) складали представники духовного сану. Вони виступали за націо­нально-культурну та державно-політичну єдність з ро­сійським самодержавством. Мали власне друковане ви­дання – газету «Слово».

Серед народовців (перший гурток виникає у 1861 р.) пе­реважали представники світських професій – юристи, викладачі, лікарі тощо. Діяльність народовців полягала у пропагуванні народної мови в літературі та освітян­ських закладах. Народовці гуртувалися навколо ство­реного за їх ініціативою у Львові Літературного това­риства ім. Т. Шевченка (В. Шашкевич, В. Барвінський, А. Вахнянин). Видавали газету «Діло».

Згодом народовці Галичини утворили власну полі­тичну організацію – Народну раду (1885). На осно­ві цієї організації виникло кілька політичних пар­тій: Русько-українська радикальна партія (РУРП), Християнсько-суспільна партія (ХСП), Українська соціал-демократична партія (УСДП) та Українська на­ціонально-демократична партія (УНДП).

Галицькі народовці разом з представниками інтеліген­ції з Лівобережжя домоглися відкриття при університеті Львова кафедри української історії (1894). Її очолив ві­домий київський історик М. Грушевський. Встановивши контакти з провідними діячами національного руху, зо­крема з І. Франком, він невдовзі перетворився на його ідейного лідера. Саме за часів керівництва М. Грушевського (1897-1913) Наукове товариство ім. Т. Шевченка, що діяло у Львові, фактично виконувало роль неофіційної всеукраїнської академії наук. Завдяки зусиллям членів товариства до 1914 р. було видано 319 томів наукових праць з філології, історії, математики тощо.

Дати

1867 р. – перетворення Австрійської імперії у дуалістичну Австро-Угорську монархію.

1868 р. – заснування у Львові товариства «Просвіта».

1873 р. – створення Літературного товариства ім. Т. Шев­ченка.

1890 р. – заснування Русько-української радикальної пар­тії (РУРП) – першої української політичної партії по обидва боки Дніпра.

1892 р. – відкриття Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ).

Запам’ятайте

Іван Франко (1856-1916) – видатний український письмен­ник, поет, автор публіцистичних творів, перекладач, науко­вець, діяч національного руху. У 1890 р. став одним із співзасновників першої української політичної партії – РУРП, що мала соціалістичне спрямування, з 1893 р. – доктор фі­лософії, один із найбільш активних членів Наукового това­риства ім. Т. Шевченка (з 1899 р.).

«Нова ера» – компромісна угода, укладена у 1890 р. ліде­рами народовців (Ю. Романчук, В. Барвінський) з представ­никами польських політичних кіл та австро-угорського уряду. Українцям гарантували низку поступок у національно-куль­турній сфері, натомість від них очікували лояльності у став­ленні до імперської влади та припинення антагонізмів з по­ляками Галичини.

Юліан Бачинський (1870-1940) – західноукраїнський гро­мадсько-політичний діяч. Один із засновників Української соціал-демократичної партії. Автор книги «Україна уярмлена» («Ukraina Irredenta»), на сторінках якої обґрунтував необхід­ність самостійності і соборності українських земель як запо­руку існування української нації.