Національний рух у Наддніпрянській Україні 20 ст.

Коротко та головне про Національний рух на Наддніпрянщині на поч. XX ст. Поява політичних партій. ЗНО

На початку XX ст. відбувається стрімка політизація національного руху. З’являються перші політичні партії. У Харкові виникає Революційна українська партія (РУП). Її лідери – Д. Антонович, Б. Камінський, М. Русов, Б. Мартос нама­галися об’єднати у програмі партії соціалістичні гасла з боротьбою за національні права. РУП мала свої представництва (вільні громади) і в ін­ших містах України: Київ, Полтава, Чернігів, Лубни, Львів. Члени партії займалися видавничою та культурно-просвітницькою діяльністю яка була спрямована на селянство.

Невдовзі виявилося, що в середині партії немає єдності. Дискусії точилися навколо визначення пріоритетності між соціальною та національною боротьбою. Частина партійців не підтримувала радикального націоналізму та засуджувала застосування силових методів у ви­рішенні національного питання. Це призвело до першого розколу РУП. У 1902 р. її ряди залишала група на чолі з М. Міхновським. На основі групи виникла Українська народна партія (УНП). Її головним про­грамним документом стала брошура М. Махновського «Самостійна Україна», де знайшла обґрунтування ідея повної політичної незалежності України.

Після виходу радикалів, РУП остаточно зробила вибір на користь соціал-демократичної риторики, а з її скла­ду виокремилася Українська соціал-демократична спіл­ка на чолі з М. Меленевським, що виступала за тісне співпрацю із загальноросійськими партіями та повні­стю відмовилась від розгляду національного питання.

До 1904 р. на лідерські позиції у РУП вийшли В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш. Вони сприяли тран­сформації РУП в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Вимогами партії стала на­ціонально-територіальна автономія та реформи у дусі соціалізму.

Серед інших українських партій, що виникли на поч. XX ст., слід відзначити Українську демократично-радикальну партію (УДРП). Її створили Є. Чикаленко, Б. Грінченко та С. Єфремов. Партія виступала за пе­ретворення Росії у конституційну монархію, покращен­ня соціального захисту населення, надання автономії Україні.

Крім національних, на Наддніпрянщині чимало при­хильників мали і такі загальноросійські політичні сили, як більшовики (РСДРП (б)) В. Леніна, меншови­ки (РСДРП (м)) Ю. Мартова, партія соціалістів-революціонерів (есери) В. Чернова. Більшовики та меншовики користувалися більшою популярністю серед пролетарі­ату, тоді як есери орієнтувалися переважно на селян. Серед єврейського населення чималу підтримку мав «Загальноєврейський робітничий союз в Литві, Поль­щі й Росії» (Бунд).           .

Дати

1900 р. – створення першої української партії на Над­дніпрянщині – РУП.

1905 р. – трансформація РУП в УСДРП; об’єднання демо­кратичної і радикальної партій в УДРП.

Запам’ятайте

«Самостійна Україна» (1900) – публіцистичний твір М. Міхновського. Вважався програмним документом Української національної партії (УНП). Твір розкривав політико-правові та філософські аспекти існування української нації і держави.

Микола Міхновський (1873-1924) – український політик, юрист, публіцист, один із засновників ідеології українсько­го націоналізму. Був членом Братства тарасівців, засновни­ком і лідером УНП, у 1905 р. підготував власний конститу­ційний проект.

Сергій Єфремов (1876-1939) – український громадсько-по­літичний діяч, критик і історик літератури. Стояв біля вито­ків української журналістики. Брав активну участь у поді­ях національно-демократичної революції 1917-1921 рр. Був репресований у 1930 р. за сфабрикованою справою Спілки визволення України (СВУ).