Автор – Генріх Гейне
Жанр – балада, яка має ліро-епічний характер, відтінок фантастичності та майже драматичну напруженість.
Збірка – «Книга пісень».
Цикл – «Знову на батьківщині».
Тема – Згубна сила кохання.
Головна думка – Кохання – складне і незбагненне почуття.
Ліричний герой сумує, йому не дає спокою стара легенда.
Художні засоби
- Епітети – «коси золоті», «дикої пісні»,
- метафори «Рейн затих», «промінь грає».
- анафори: «І косу розчісує ним, і дикої пісні співає».)
Сюжет і стиль вірша фольклорний. Поезія написана у співзвучній манері народної пісні.
«Не знаю, що стало зі мною…» вірш Гейне
Не знаю, що стало зо мною,
Сумує серце моє, —
Мені ні сну, ні спокою
Казка стара не дає.
Повітря свіже — смеркає,
Привільний Рейн затих;
Вечірній промінь грає
Ген на шпилях гірських.
Незнана красуня на кручі
Сидить у самоті,
Упали на шати блискучі
Коси її золоті.
Із золота гребінь має,
I косу розчісує ним,
I дикої пісні співає,
Не співаної ніким.
В човні рибалку в цю пору
Проймає нестерпний біль,
Він дивиться тільки вгору —
Не бачить ні скель, ні хвиль.
Зникають в потоці бурхливім
I човен, і хлопець з очей,
I все це своїм співом
Зробила Лорелей.
(Переклад Л. Первомайського)
а більшого нема