“Чарівні окуляри” скорочено читати
ПРИГОДА ПЕРША
Загадкова записка, з якої починаються чудеса.
Розповідь ведеться від імені рудоволосого хлопчика Васі Богданець, якого в класі всі називають Рудий Африканський Їжачок. Або просто Їжачок.
Таке прізвисько Васі вигадав Ромка Черняк, лідер класу. Вася заздрив Ромі, бо тому все вдавалося, він був меткий, спритний, сильний. А Вася був худеньким хлопчиком, але веселим, як і його дідусь. Дідусь завжди заспокоював Васю, коли той засмучувся через образи однолітків, говорив, що він незвичайних хлопчик. Васі снилися дивовижні сни (як він написав підручник з хімії, або як він став президентом Африканської держави)
Якось Вася знайшов у підручник з української мови — записку: «Якщо ти хочеш, щоб з тобою сталося щось несподіване й незвичайне, шукай чарівні окуляри!» І підпис: «Ритас».
Вася здивувався і подумав, що записку написала найгарніша дівчинка класу – Рита Скрипаль. Спитати він не міг, тому лише ходив і посміхавля Риті, а вона лише презирливо кривилася.
Ромка Черняк, побачивши дивну посмішку Васі, почав його розпитувати. Вася розповів йому про записку, але коли дістав показати її – побачив чистий аркуш.
Вася не міг нічого зрозуміти, думав, що записку Рита написала спеціальним чорнилом, а Ромка почав глузувати з нього. А через п’ять хвилин весь клас реготав із Васі.
Вася переживав, але недовго. Він подумав, що теж би сміявся, аби не бачив записку власними очима. Васю більше хвилювало, де шукати чарівні окуляри.
Вася сидів на першій парті і почав думати хто міг йому підсунути записку. Він подумав, що то старенька математичка Юлія Юхимівна, у якої було дві пари окулярів. Бо всі інші вчителі були молоді і не носили окулярів.
На уроці Вася взяв у вчительки окуляри і одягнув. Весь клас знову реготав над Васею.
І все ж Вася вирішив шукати чарівні окуляри – навіть бабусині приміряв, але вони не були чарівними.
Тоді хлопчик пішов в «Оптику», де майже півгодини міряв-міряв — нічого чарівного не наміряв. Засмучений він пішов гуляти Києвом…
У скверику біля дому він побачив, що на лавці лежать окуляри. Вася щось відчув і одягнув окуляри… Раптом він побачив Ромку на трансформаторній будці в їх дворі, за гаражами. Ромка заліз на 5-метрову будку, а драбина впала. А на будці стояв розгублений Ромка Черняк і дивився униз, на землю, де лежала драбина. Було ясно, що Ромка по драбині заліз на будку (вона височенька, метрів п’ять заввишки, не менше), а тоді драбина впала. Раптом Вася почув голос якогось дідуся, який забрав свої окуляри.
Вася побіг до свого будинку, вони з Ромкою були сусідами. За гаражами на трансформаторній будці стояв розгублений Ромка, а на землі лежала драбина… Вася підняв драбину, Ромка, був дуже наляканий, і зрадів коли спустився на землю. На будку він заліз, щоб дістати свого бумеранга.
Вася розповів, що побачив Ромку через чарівні окуляри, і прибіг на допомогу. Ромка не повірив цьому і вони побігли в парк, де на тій же лавці побачили окіляри, але коли підбігли ближче вони зникли. Хлопці вирішили разом їх шукати.
ПРИГОДА ДРУГА
Знайомство з дивною Маргаритою Степанівною.
Після пригоди Ромка і Вася стали дружити, а про чарівні окуляри нікому не казали.
Вони щодня ходили до скверика і щодня бачили на лавці окуляри, які одразу ж зникали.
Одного дня в їх класі сталася неприємність – Рита Скрипаль загубила золотий ланцюжок із золотим кулоном у вигляді сердечка. Прикраса була мамина, і одягла її Рита без дозволу, тому тепер гірко плакала. Всі хлопці класу шукали її, щоб виділитися перед красунею. Звісно Вася і Ромка теж шукали її, поки не згадали про чарівні окуляри. Вони побігли до лавки в скверику, але окремо один від одного, а біля неї зустрілися. Чарівні окуляри зникли, коли вони наблизились до них. Раптом біля них з’явилася довгоноса бабуся, у кумедному старовинному капелюшку, з ціпком у руках. Вона шукала окуляри, і хлопці сказали, що вони зникли.
Бабуся сказала, що то особливі окуляри, зроблені на замовлення, і без них вона не бачить. Хлопці зголосилися провести бабусю додому. Маргарита Степанівна (так її звали) поклала руку на плече Васі, і це викликало ревність Романа.
Вася зрозумів «Ритас» – це псевдонім бабусі, так була підписана записка! Хлопці з бабусею прийшли у незнайомий двір і зупинилися перед візерунчастими дверима на першому поверсі багатоповерхового будинку. У квартирі Маргарити Семенівни було напівтемно, умебльована вона була старими меблями. На стінах висіло багато фотографій, і майже на всіх були… відьми, довгоносі й патлаті.
Бабуся сказала, що знає що їм потрібні чарівні окуляри, але вона їх не дасть, бо вони розбили м’ячем їй вікно і кидали каміння в її кота. Хлопці сказали, що то були не вони. Бабуся пішла шукати окуляри, шоб пересвідчитися в цьому.
Поки її не було Вася побачив на трюмо окуляри, і коли одягнув їх – побачив шкільний спортзал і мати, під якими і лежав ланцюжок Рити (вона загубила його на уроці фізкультури)…
Хлопці хотіли бігти, але двері були замкнені. Повернувшись бабуся сказала, що помилилася і розповіла, що вона колишня актриса. Маргарита Семенівна станцювала, заспівала, а тоді відпустила хлопців.
Коли хлопці прибігли до класу, там крізь заплаканої Рити нікого не було. Рома і Вася повернули їй ланцюжок і вона обняла їх. Звісно про чарівні окуляри вони змовчали.
А в кишенях вони знайшли по дві шоколадки — «Театральних», які мабуть засунула туди бабуся. По одній шоколадці вони дали Ритці.
Друзі шукали двір Маргарити Семенівни, щоб подякувати, але так і не знайшли.
ПРИГОДА ТРЕТЯ
Дід Мороз у підвалі. Ковалі щастя.
Ромі не терпілося скористатися чарівним окулярами, і він вигадав як це зробити.
Вася мав втрапити в якусь халепу, а Ромка його врятувати. Ромка пропонував другу провалитися в каналізаційний люк, в ополонку, але ці ідеї Васі не подобалися. Ромка побіг до скверика, а Вася мав вигадати якусь небезпечну ситуацію.
Вася довго думав, поки вирішив як вчинити. Він спустився у підвал їх будинку, думав підвернути ногу. Тоді б Ромка зміг прийти і допомогти вибратися звідти. Але коли Вася спустився туди двері підвалу зачинилися.
Спершу він злякався, а тоді подумав, що якщо Ромка і визволить його, то точно почуює хтось із сусідів.
І тут несподівано з підвалу залунала новорічна пісня. В комірчині 13 квартири сидів Дід Мороз, у білій ватяній шапці з червоним верхом, у білій марлевій шубі, з наклеєними вусами й бородою, з нафарбованим носом і щоками. Одне тільки було незвичайно — Дід Мороз був в окулярах!
Дід Мороз знав як звуть хлопчика, що здивувало Васю. Вася сумнівався, що Дід Мороз був справжній.
Дід Мороз сказав, що в нього незвичайні окуляри, а в годиннику, який стояв у кутку, працюють Ковалі Щастя — брати-близнюки Майстер Тік і Майстер Так — кують людям щасливий час, хвилинки-щастинки-золотинки… Вася побачив двох маленьких ковалів у червоних фартушках, що у такт маятнику цокали золотими молоточками по золотому ковадлу.
Дід Мороз розповів, що ті щастинки-золотинки він розкладає по новорічних подарунках, щоб діти були щасливими… «Але найщасливіша хвилина буває тоді, коли ти зробив комусь добро таємно, так, щоб він не знав, хто це йому зробив. А коли це зробити перед Новим роком, то весь наступний рік буде для тебе щасливим…»
Вася непокоївся, адже якщо чарівні окуляри тут, то як же Ромка його визволить? Вася розповів Діду Морозу, що Ромка хороший хлопець і чарівні окуляри зникли, а у Васі все попливло перед очима. Отямився Вася лише коли його знайшов Рома.
Вася хотів познайомити Рому з Дідом Морозом, але комірчина 13 квартири була зачинена. А сусіди сказали, що мешканець вже 3 дні як в США.
Хлопці вирішили зродити якесь добро. Засунули у рюкзак Ритки Скрипаль дві цукерищі «Гулівер», а Льоні Кучеренку дві пачечки чипсів. Хлопцям було приємно робити добро.
ПРИГОДА ЧЕТВЕРТА
Двірничка-чарівничка.
Хлопці вирішили знайти спосіб залишити чарівні окуляри в себе. Вони вирішили розшукати Маргариту Семенівну, щоб попросити її подарувати їм окуляри.
Ромка вважав, що їх допомогою вони отримають великі можливості (виграють у лотерею, допомагатимуть ловити злочинців, шукатимуть скарби).
Для цього вони знову почали шукати двір Маргарити Семенівни. Коли вони зайшли на тринадцяте подвір’я, то побачили візерунчасті двері, але їх ніхто не відчиняв.
Перед ними з’явилася тітка-двірничка з мітлою в руках, у нейлоновій синій куртці, у картатій хустці й у темних сонцезахисних окулярах.
Двірничка сказала, що артистка не платить за квартиру, і тому нікому не відчинає. Хлопці збрехали, що хотіли їй подякувати за шоколадки.
Двірничка була схожа на Маргариту Семенівну, і знала, що їх цікавлять окуляри. Але вона запевняла, що її звуть Ядвіга Станіславівна Ягодська.
Вона погодилася допомогти хлопцям з окулярами і повела їх у підвал. Двірничка дістала з відра дві пари окулярів і дала хлопцям, хоча вони були темні. Хлопці одягли окуляри і перестали бачити, двірничка сказала, що вони мають подумати над своєю поведінкою і зникла.
Окуляри ніби приросли до обличчь хлопців, вони шукали вихід з підвалу, але це було марно – дверей ніде не було.
Ромка почув за стіною голоси, якісь злодії домовлялися «замочити» щасливчика, що зірвав джек-пот у супер-лото, щоб одібрати гроші!
Ромка злякався, що злодії зайдуть сюди. Хлопці розкаялися в тому, що хотіли привласнити чарівні окуляри – і опинилися у скверику, звідки почали пошуки Маргарити Степанівни.
Друзі вирішили більше не спокушати долю і не робити спроб заволодіти чарівними окулярами.
ПРИГОДА П’ЯТА
Суд у цирку.
У класі хлопців з’явився новачок — Рудик Руденко, який був рудий, як жар, ще рудіший за Васю. Ромка постійно дражнив Рудика, а Вася співчував йому, бо знав як неприємно терпіти насмішки.
Але в класі на новачка більше ніхто уваги не звертав.
На перерві новачок кудись зник, залишивши на парті свої окуляри. Коли друзі підійшли до них, то побачили дві пари однаковісіньких окулярів. Вони швидко їх одягли і опинилися в дивному місці.
Все навколо було руде – і люди, і тварини. Це було чарівне місто Рудоград. До них підійшов дорослий дядечко Рудольфо, абсолютно схожий на Рудика, і повідомив, що Ромку чекає покарання за насмішки над рудоволосими.
Покарання мав призначить Верховний суд Рудих, який знаходився в цирку. Ромку засмоктав якийсь могутній пилосос, його відправили в ув’язнення.
Суд відбувався в цирку, під час циркової вистави. І судили винного глядачі – руді дівчатка і хлопчики. Вася побачив переляканого друга у лев’ячій клітці. Лев сердито гарчав, позираючи на Ромку, і гатив хвостом по підлозі клітки.
Рудольфо спілкувався з глядачамі і запропонував зробити Ромку лисим. Він змахнув паличкою і чорне волосся зникло з Ромчиної голови. Ромка став лисий, і схопився за голову і заплакав… Публіка зареготала і заплескала в долоні.
Потім Рудольфо вирішив повернути Ромі волосся. Він знову змахнув паличкою, і з лисої Ромчиної голови почало рости руде волосся… і незабаром на Ромчині плечі вже спадала густа яскраво-руда лев’яча грива… Публіка була в захваті, а Ромка обіцяв більше не знущатися над рудими.
Вася попрохав припинити суд, адже Ромка вже розкаявся. Рудольфо сказав, що вони його вибачають, але як буде він дражнитися, все може повторитися!
Рудольфо змахнув паличкою і… ми з Ромкою опинилися в класі біля парти, де сидів новачок.Ромка руками тримався за свою чорну чуприну, все ще не вірячи, що в нього вже нема лев’ячої гриви.
Коли Ромка шукав Рудика, щоб вибачитися, то з’ясувалося, що нових учнів у їх класі не було…
ПРИГОДА ШОСТА
«Дипломат» з доларами.
Ромка, щоб реабілітуватися перед Васею, після суду рудих, вирішив зробити щось геройське.
Ромка запропонував піти у підвал, куди їх завела двірничка, щоб вистежити злодіїв і здати в поліцію.
Васі ця ідея не сподобалася, але він все ж пішов з другом.
Вони знайшли двір Маргарити Семенівни і спустилися в темний підвал.
Хлопці знайшли комірчину, з якої лунали голоси. Вона була захаращена різним мотлохом. Ромка зачепив коліном один з ящиків, той упав, і в другому ящику під мішком діти побачили новенький шкіряний «дипломат» з якого посипалися… долари, коли Ромка його відчинив.
Стільки грошей друзі бачили тільки в кіно, і Рома хотів взяти хоч по одній кюпюрі, адже цього б ніхто не помітив. Але Вася заборонив йому це робити.
Хлопці зібрали все, коли в комірчині спалахнуло світло, а у дверях стояла тітонька-міліціонер з лейтенантськими погонами. Вона скзала, що вони злодії Циган і Свист, і за ними давно стежила поліція.
Хлопці переконували, що вони не злодії, а хотіли їх самі спіймати. Тітонька зізналася, що вона все знає, що це вона все начаклувала із доларами — щоб перевірити її. Нечесні хлопці взяли б собі гроші. обов’язково хоч по одній сотні зелененькій схопили б… Ромці стало соромно.
Тітонька зізналася, що вона і Маргарита Семенівна, і двірничка Ядвіга. Вона була доброю чарівничкою і подарувала хлопцям окуляри, але користуватися ними можна було лише для серйозних, добрих справ. Якщо вони порушать цю умову, окуляри одразу зникнуть назавжди…
А клоун Рудольфо, Дід Мороз, дідусь у скверику — це все була одна людина – чоловік Маргарити Семенівни.
ПРИГОДА СЬОМА
Георгій Васильович і Миколай Чудотворець.
Ромка не знаходив собі місця – адже в них були чарівні окуляри, а скористатися ними вони не могли.
Ромка був готовий навіть піти в міліцію, щоб допомогти ловити злодіїв. Він ненавидів злодіїв, бо у його батьків був свій бізнес і у них з рекетирами бувають проблеми.
Вони підійшли до райвідділу, але заходити Ромка не поспішав, бо вони ніколи не були в міліції. Поки вони думали як туди зайти, і що сказати, звідти вийшов дядечко у цивільному з мобільником біля вуха. Чоловік сказав, що міліція їм не допоможе, адже двері ніхто не ламав, і те що зникло не знайдеш. Хлопці пішли за ним, і біля переходу він на них звернув увагу.
Він сказав, що хлопці йому потрібні, бо схожі на героїв книги, до якої він мав малювати ілюстрації. Художник Георгій Васильович запропонував їх заплатити по 5 гривень, якщо вони підуть до його майстерні.
Майстерня була простора, з великими вікнами. Але друзів здивував великий скелет, та скульптура Венери Мілоської.
Першим художник намалював портрет Романа – ж ивий, кумедний, шаржований. А потім малював портрет Васі.
Роман розпитав у художника, що в нього пропало. Виявилося, що зникла ікона Миколая Чудотворця, яка дісталася йому від бабусі. Ромка зайшов за мольберт і скористався чарівними окулярами.
Виявляється ікона впала за полицю з книгами і коли Ромка дістав її художник був щасливий.
Хлопця отримали по п’ять гривень і попросили художника надіслати їм ксерокс портретів.
ПРИГОДА ВОСЬМА
У Телебанії-Заекранії.
Батьки Романа були заможними, в нього був і комп’ютер, і телевізор класний «Панасонік» з кабельним телебаченням. А в сім’ї Васі був лише старенький — «Електрон», який весь час псувався. Зате було багато книг, які і Вася і дід Грицько дуже любили читати. А Ромка книжок майже не читав зовсім, не розумів навіщо.
Вася переконував його, що книжки розвивають уяву, а коли дивишся телевізор нічого собі уявляти не треба. Рома говорив, що книжки читають слабаки, а справжні козаки дивляться бойовики.
У Васі комп’ютера не було, на комп’ютерні ігри він ходив до Ромки. Одного дня Рома запросив Васю пограти в гру. Вася дочитав «Маленьких дикунів» Сетона-Томпсона і зателефонував Роману, але той не відповідав.
Коли і втретє Рома не відповів Вася піднявся на його поверх. Двері ніхто не відчиняв, але було чутно як працює телевізор. Вася побіг за чарівнимим окулярами, адже розумів, що з другом щось трапилося.
Коли Вася одягнув окуляри, то опинився у Ромчиній квартирі, а Ромка був на екрані телевізора ( він стояв на вулиці якогось американського міста з височезними хмарочосами. А поряд з ним стояла якась дивна бабця з автоматом у руках).
Бабця сказала, що зараз почнуться неймовірні пригоди. Вона познайомила його з мавпіозі і рекетигром, дала в руки автомат і сказала стріляти. Поки Ромка думав в кого стріляти, мавпіозі і рекетигр почали його лупцювати, почалася стрілянина, погоня.
Рома просив Їжачка допомогти йому. Але Вася в телевізор потрапити не міг, а Телебаба Яга не захотіла його пускати в Країну Заекранію, бо не любила дітей, які читають книги.
У руках Вісі опинилась книга — «Летючий корабель», українські народні фантастичні казки.
Телебаба Яга пояснила, що Роман сам погодився потрапити в Заекранію, а «для того щоб потрапити туди, треба, щоб тебе хтось уявив».
Але Вася не розгубився, він згадав що у дитинстві у нього був плюшевий лев Льова, з яким він розмовляв як з живим. Вася уявив лева, і попросив, щоб лев уявив його, щоб він став уявним. Так Вася опинився у Заекранії. Телебаба Яга почала стріляти, але кулі відскакували від чарівної книги казок, якою Вася прикривався.
Вася викликав летючий корабель і полетів за другом, за ним гналися, але він був невразливий.
Телебаба Яга підлетіла на мітлі до Васі і забрала книгу казок, але це не допомогло їй. Вася уявив як вони з Ромкою тікають і через мить вони були вже у Ромчиній квартирі перед телевізором.
Ромка пояснив, що Телебаба Яга з’явилася пред телевізором і запропонувала неймовірні пригоди, а він і погодився. Але після цих пригод Рома теж почав потроху читати книжки.
ПРИГОДА ДЕВ’ЯТА
Перше кохання діда Грицька.
Настали літні канікули. Але цього разу Вася не хотів їхати до дідуся і бабусі, бо не хотів розлучатися з другом Ромкою. Але Ромка з батьками їхав на закордонний курорт, а Вася в село до діда Грицька, і баби Оксани.
Дідусь помітив пригнічений настрій Васі і подумав, що той закохався. Але Вася все заперечував.
Тоді дід розповів про своє перше кохання. Її звали Кіра, вона гарно грала на піаніно. Чуючи «Полонез» Огінськогодідусь все життя згадував її.
Вони познайомилися в Києві, куди дід Грицько їздив з батьком у гості до знайомих на кілька днів. Зустрічалися вони лише кілька днів, але закохалися один в одного. Грицько розповідав їй веселі історії, а вона дзвінко сміялася.
Згодом Кіра повідомила, що вони з мамою переїжджають через 2 місяці і дала йому заклеєний синій конвертик. Його Гриць мав відкрити лише весною.
Грицько повернувшись додому боявся, що конверт хтось знайде і постійно переховував його, а потім вирішив закопати біля яру. А коли була негода, відбувся зсув і конветр було вже не знайти. Дід довго сумував, а після армії він зустрів бабу Оксану і оженився, пішли діти, онуки…
Але все життя він шкодував, що так і не дізнався, що йому написала Кіра.
Вася бачив настрій дідуся, і вирішив скористатися окулярами. Він сподівався, що конверт не зотлів, бо був у гумовій рукавичці.
Вася одягнув окуляри і опинився у провулку якогось незнайомого міста. Якась літня жінка, стоячи навколішки над забетонованою ямою, де було вікно підвалу, намагалася паличкою дістати ключі від квартири. Вася застрибнув до ями і допоміг дістати ключі, хоча сам потім ледве вибрався звідти.
Бабуся, яку звали Кіра Антонівна, запросила Васю в гості. Вона сказала, що він когось нагадує з її дитинства.
Вася був певен, що вона і є першим коханням діда, адже в кімнаті стояло піаніно, в неї були карі очі. Але запитати, що вона написала в записці він не міг, і тому просто вибіг з квартири… і опинився в яру за дідовим городом. Вася почав розргібати пісок, він вирив здоровецьку яму, але продовжував рити поки не натрапив на згорток. То була гумова рукавичка, обплутана мотуззям.
Дід був вражений знахідкою внука. Він тремтячими руками розплутав мотуззя, і дістав пожмаканий синій конвертик. І прочитав:
«Бажаю тобі щастя! Буду пам’ятати тебе все життя. Кіра».
Дідусь Грицько вдячно пригорнув внука
ПРИГОДА ДЕСЯТА
Анжеліка.
Коли Ромка повернувся з курорту, Вася повернувся додому на кілька днів.
Ромка був засмучений, він втрати чарівні окуляри. Їх викинула в море Анжеліка
Ромка розповів, що вони були в Болгарії, в пансіоні було мало людей, а його однолітків взагалі не було. Батьки грали в преферанс, а Ромка кілька днів сумував. Одного разу він познайомився з красунею Анжелікою, яка була гарніша навіть за Ритку Скрипаль. Дівчина знала як його звуть, сказала що вона русалка. А без хвоста, бо відноситься до нового сучасного виду! Дівчина попросила, щоб він нічого не намагався дізнатися про неї, сказала, що сама буде припливати до нього.
І Анжела припливала до нього. Ромка спілкувався з нею, вона розповіла, що хоче стати зіркою шоу-бізнесу. Вона навіть снилася йому, і зізналася в коханні уві сні. Ромка розповів їй про сон, і вона була задоволена, що він про неї думає. І пообіцяла влаштувати несподіванку.
Весь наступний день він її чекав, і хвилювався. Але Анжеліка так і не припливла, і наступного дня її теж не було. На третій день Рома вирішив скористатися окулярами – і опинився на палубі великого катера для морських прогулянок. Анжеліка стояла в плаття і капелюсі і попросила Рому зняти окуляри. Але вони ніби приросли до носа. Тоді вона сама зірвала їх в кинула в море. Виявилося, що дівчину звати Ганна, і що вона просто дурила весь час Романа. Серед пасажирів Рома бачив Маргариту Степанівну та її чоловіка Рудольфа Андрійовича, які докірливо похитували головами.
ПРИГОДА ОДИНАДЦЯТА
Козачок Ґулька.
У сусідньому будинку головних героїв оселився дев’ятикласник Альберт Біляков (Алик Мармиза), який вважав себе крутим подільським хуліганом. Він вимагав у менших гроші, а коли хтось відмовляв бив страшенно болючі «шалабани». Вася з Ромою намагалися його уникати.
Одного разу, коли Алик вимагав гроші у Васі з Ромою у нього на лобі, незрозуміло звідки, з’явилися дві здоровенницькі сині ґулі.
Хлопці нічого не розуміли, а Алик кілька днів не показувався на вулиці. А коли наступного разу він вимагав гроші у 10-річного хлопця, то на його лобі знову з’явилися дві гулі. Вася і Рома бачили це, коли сиділи на балконі.
Хлопці розмірковували, що якийсь невидимка всерйоз взявся за Мармизу. І вирішили що можуть скористатися чарівними окулярами.
Раптом вони почули в повітрі голос, який попросив їх одягти окуляри. Але окуляри були одні. Ця проблема вирішилася магічним чином – з’явилось дві пари окуляр – кожна з одним скельцем, а друге заклеєне.
Коли хлопці одягли їх, то побачили в повітрі усміхненого хлопчика у сорочці-вишиванці, у червоних шароварах і чоботях, який сидів верхи на чарівному конику Літайку. У руках хлопчик тримав срібний пернач, яким і бив гулі.
Це був козак Ґулька з роду Мамаїв, козаків-характерників. Побачити його можна було лише завдяки чарівним окулярам. Ґулька захищав скривджених дітей, а хуліганам набивав ґулі…
По Україні він літав 12 років, відтоді як Україна стала незалежною. Взагалі йому було 412 років. А не виріс він, бо хотів залишитися хлопчиком і захищати скривджених дітей.
А 400 років він жив у Синьому Потойбіччі, де живуть усі чаклуни й чарівники. Там він воював із злими силами, які кривдять казкових дітей. Козак Ґулька запропонував хлопцяв відвідати Синє Потойбіччя – вони сіли на Літайка і полетіли.
У синьому Потойбіччі все було тільки синє — сині дерева, синя трава, сині будинки, сині люди. Козак Ґулька показував їм різних чарівників і був радий, що в Посейбіччі тепер зможе з кимось спілкуватися. Вони повернулися в Посейбіччя. Козак пообіцяв з’явитися коли потрібна буде його допомога.
ПРИГОДА ДВАНАДЦЯТА
Чарівник Часомір та чаклун Зловред Поганський.
Хлопці були захоплені знайомством з козаком Ґулькою, і мріяли ще з ним зустрітися.
Вася вирішив розповісти Ромі про свій гріх. Півтора роки тому, на літніх канікулах він поїхав у село з новим футбольним м’ячем.
Коли він прийшов на вигін, хлопців там не було і Вася почав сам ганяти м’яча. Звідкись з’явився незнайомий хлопець і вхопив м’яча в руки. Вася вимагав віддати м’яча, а той почав ним гратися. Вася почав обзивати його різними словами, але хлопець лише мовчав. Згодом він кинув м’яч і пішов. Лише згодом Вася дізнався, що він був глухонімий, і приїхав до якихось родичів.
Вася хотів би повернутися в минуле, що повести себе по-іншому. Роман у цьому вчинку нічого страшного не бачив, і вважав, що козачок Ґулька з такими дрібницями не допоможе.
Тут вони почули голос Ґульки і Вася побіг за окулярами.
Козачок Ґулька з хлопцями полетіли в Синє Потойбіччя до будиночка з високою трикутною вежею, на якій були великі годинники — по одному на кожному боці. І показували ті годинники різний час. Там жив чарівник-годинникар Мить Митьович Часомір.
Цей чарівник допоміг Васі повернутися в минуле. Вася мав заплатити за хвилину в минулому день майбутнього життя.
Отож, коли Вася повернувся в минуле, він пограв у м’яча разом з глухонімим хлопчиком. Йому було приємно бачити посмішку на обличчі дитини. Вася був радий, що спокутував свою провину.
Коли він опинився в будиночку чарівника Часоміра, то дізнався що чарівник навіть не братиме з нього плати, бо він сподобався йому.
Потім козак Ґулька вирішив познайомити Ромку з чаклуном, який змушував думати й робити не по-доброму. Вони прилетіли до страхітливого чорного палацу, з даху якого на двері спускалися звиваючись страхітливі потворні змії з зеленими очима і вогнедишними пащами. Це був палац лихого чаклуна Зловреда Поганського-Хуліганського, який схопив Романа і потіг у свій замок.
Козак Ґулька сказав, що друга потрібно виручати (бо Рома може стати його агентом) – він кинувся до дверей і почав гамселити потвор своїм срібним перначем. З палацу вискочив чаклун. Козачок Ґулька і його вцідив по голові. Чаклун поточився і впав. І в цю мить з палацу вискочив Ромка, блідий і переляканий.
Вони заскочили на коника Літайка, і помчали додому.
ПРИГОДА ТРИНАДЦЯТА
Викрадення.
Ромка шкодував, що не може поділитися своїми пригодами з іншими, адже хто повірить в історію про чарівні окуляри та козака Гульку. Вася намагався нагадати, що окулярами можна користуватися лише в крайньому разі. Їх розмову почула Рита Скрипаль, і почала розпитувати. Хлопці переконували, що говорили про комп’ютерну гру. І тоді Рита засмутилася. Виявлюється її двоюрідна сестра Люба… сліпа… і операції не допомагають…
Рита пішла, і Вася побумав, що добре було б віддати їй чарівні окуляри. Але Рома не хотів лишатися без них, і попросив дати окуляри йому.
Потім Вася пішов з мамою купувати куртку, а коли ввечері повернувся, то дізнався, що Рома зник. Його шукала мама, і Вася пішов до них у квартиру, щоб «оглянути місце події» і знайти чарівні окуляри. Але їх там не було…
Коли Вася йшов додому, то від Ґульки дізнався, що коли вони з Ромкою грали на комп’ютері, подзонив шофер мами і попросив винести її теплу кофту. Ромка пішов, і більше не повертався.
Вася зрозумів, що його викрали, щоб отримати викуп від батьків-бізнесменів.
Ґулька і Вася полетіли до Казкового Довідкового Бюро Надзвичайних Подій (скорочено Кадобнап). Кадобнап крутиться на орбіті навколо Землі і збирає інформацію про всі надзвичайні події, що відбуваються у світі. Керує Довідковим Бюро чарівник Іван Іванович Шукайло.
Там вони дізналися де тримають Рому і полетіли його визволяти. Ромка був зв’язаний у якомусь підвалі, його охоняв здоровило з бичачою потилицею.
Вася став, як і Ґулька, невидимий, вони пройшли крізь стіни, звільнили Ромку, зв’язали охоронця. А Ґулька не втримався і вперіщив його своїм перначем – на його лобі з’явилися здоровенні гулі.
Вони сіли на коника Літайка і полетіли додому. Ромка сказав мамі, що сам втік від викрадачів. Чарівні окуляри після таких потрясінь Ромка віддав Васі, щоб він сам вирішив їх долю.
ПРИГОДА ЧОТИРНАДЦЯТА
Остання.
Вася з Ромкою дуже переживали: і сліпу Любочку, Ритчину сестричку було дуже жаль, і так не хотілося назавжди втрачати чарівні окуляри!..
Вирішили вони шукати Маргариту Семенівну, щоб вона щось придумала і допомогла.
Хлопці довго шукали потрібні візерунчасті двері, але їх не було.
Коли вони знайшли двір, то побачили, що будинку Маргарити Степанівни не було — він був знесений. І те місце обгороджене високим парканом. Коли вони вирішили заглянути за паркан, то впали у глибокий котлован, виритий під фундамент нового будинку.
Вони сподівалися, що козак Ґулька їм допоможе, адже Вася витіг з кишені дві пари окулярів — у кожної одне скельце заклеєне.
Коли вони одягли окуляри, то ніби осліпли. Вася торкнув себе за обличчя, щоб скинути окуляри, і відчув, що окулярів на носі нема.
Вони злякалися, почали кликати Ґульку і Маргариту Степанівну, але вони не озвалася. Вони лежали на дні глибокого котловану сліпі й безпомічні. Друзі зрозуміли, що це покарання за те, що вони хотіли схитрувати, залишити собі чарівні окуляри… Ромка плакав, вибачався, що не погодився віддати окуляри сліпій дівчинці.
І раптом… вони прозріли. А в руках Васі були одні чарівні окуляри. І враз почувся голос невидимого Козачка Ґульки, який схвалював їх покаяння. Хлопці просили віднести їх до сліпої Любочки. Але Ґулька відніс їх до Рити, а сам відпраився по якихось важливих справах.
Хлопці розповіли про свої чарівні пригоди від самого початку, і сказали що віддають чарівні окуляри Любі. Але коли Вася хотів дістати їх з кишені, зрощумів, що їх не має. Рита образилася, бо думала, що це злий жарт хлопців. Але раптом задзвонив телефон і Риті повідомили, що після чергової операції Любочка нарешті почала бачити! Правда, із спеціальними окулярами!
Ритка побігла в лікарню. А хлопці зрозуміли, куди поспішав Козачок Ґулька)