Новий період творчості Бернарда Шоу. П’єси початку ХХ ст.
Новий період творчості Бернарда Шоу.
П’єси початку ХХ ст.
«Дім, де розбиваються серця». Шоу має намір по-чехівськи досліджувати душі, «розбиті серця» мешканців загального Дому, які бездумно витрачають культурні багатства нації. Драматург звертається до символіки, філософської алегорії, фантастики, політичного гротеску.
«Візочок з яблуками». Шоу у гротескно-ексцентричній формі розкриває важливі особливості суспільно-політичної ситуації в Англії першої третини XX ст. У центрі п’єси — дискусія про політичну владу.
«Гірко, але правда» (фантастика, яка стає прийомом художнього втілення дійсності письменником-сатириком). Парадокси щохвилини спонукають думку читача працювати, породжують почуття сумніву й недовіри до всього банального, загальноприйнятого, дотепно викривають стереотипи мислення й соціального життя, провокують читача до полеміки.
«Назад до Мафусаїла». Шоу критикує сучасне йому суспільство, образи його дотепні й реалістичні, але вихід із кризи він шукає на шляхах ідеалізму. Розгорнувши широку панораму історії людства від Адама до ХХ ст. й далі — до людей майбутнього, Шоу оголошує, що порятунок людства — у продовженні довголіття людей, яке буде можливим завдяки зусиллям людської волі.
П’єса «Свята Жанна» з неабиякою художньою силою розвиває актуальну для 1920-х років тему народної визвольної боротьби.
П’єса «На мілині» стала новим гострим памфлетом на буржуазну демократію.
У комедії «Юродивий з несподіваних островів» Шоу в парадоксальній формі показує прийдешню кризу Британської імперії, крах її колоніальної могутності.
Теги: Бернард Шоу, Шоу