Образ Фауста як втілення динамізму нової європейської цивілізації

Й. В. Гете «Фауст»

Образ Фауста як втілення динамізму нової європейської цивілізації в трагедії «Фауст»

План відповіді:

1. Легенда про чорнокнижника Фауста в основі трагедії Гете «Фауст».
2. Фауст Гете — людина нової формації. Історія Фауста, пошуки сенсу життя.
3. Істина Фауста — в діяльному житті: в боротьбі, в праці, в пошуку.

В основі сюжету трагедії «Фауст» Гете лежать легенди про середньовічного вченого, чорнокнижника Фауста, який, бажаючи пізнати таємниці світу, наук і буття, іде на угоду з дияволом і ціною своєї душі здобуває те, чого не могла дати йому обмежена, затиснута в рамки дозволеного наука.

Гете-мислитель побачив у легенді прагнення людини до знань, протест проти утисків особистості, мрію розгадати таємниці природи. Саме прагнення людини пізнати світ привабило Гете. Праці над трагедією він віддав 60 з прожитих 83 років життя. Надаючи легенді про Фауста глибокого філософського змісту, поет втілив у ній просвітницьку віру в силу та необмежені можливості людського розуму.

Герой трагедії Гете — вчений-енциклопедист. У середні віки істину шукали у книжках. Століттями панувала думка, що життя можна осягнути, не виходячи з кабінету, що книжки, осяяні авторитетом стародавніх учених, містять усю мудрість, потрібну людині. Над цими фоліантами й провів усе своє життя Фауст.

Гете зображує Фауста як людину нової формації. Головна його риса — прагнення самостійно здобути істину, знання про життя, а не довірливе схилення перед авторитетами минулого.

Фауст — сумлінна людина, котра відверто прагне, але ніяк не може пізнати світ до кінця. Усі свої моральні та фізичні сили він підпорядковує прагненню розгадати сенс буття та життя окремої людини. За такі знання він віддав би все, що йому належить, навіть власну душу. І вчений викликає собі в помічники Духа Землі, який знає таємниці Всесвіту. Та той, ображений що Фауст вважає себе рівним йому, зникає, нічого не відкривши вченому.

Фауст вважає, що він даремно прожив життя, так нічого й не досягнувши. Його не задовольняє сучасна йому наука, здобуття знання, які виявилися нікому не потрібними, навіть йому самому. Герой знає, що «нічого не знає», Гете разом зі своїм героєм засуджує схоластичні науки з позиції Просвітництва. Він вимагає оновлення уявлень про світ, говорить про необхідність нового світогляду. Треба йти не шляхом перетлумачення відомих книг, а шляхом пізнання реального життя.

Гете протиставляє два типи вчених: сухого, відірваного від життя, схоластичного Вагнера, який бачить весь смисл своїх вчених занять лише в тому, щоб поглинати сторінку за сторінкою, і Фауста, який прагне знайти істину і розуміє, що її слід шукати не серед мертвого мотлоху книг, як це робить Вагнер.

Для розуміння фаустівського пізнання світу велике значення має сцена перекладу Євангеліє. Написано: «Було в почині Слово!» «Була в почині Дія!» — ось висновок Фауста. Особистісна істина Фауста полягає в діяльному житті. Він не тільки шукає власну істину, а й довіряється лише власному життєвому досвіду. Це робить подальшу поведінку героя незалежною. Навіть уклавши угоду з дияволом. Фауст не збирається підкорятись іншій авторитарній силі.

«Філософія» Мефістофеля який пропонує Фаусту дрібні «радощі життя», не до вподоби герою. Фауст продовжує спілкуватися з ним, аби досягти більшої сили в пізнанні світу.

Витримавши спокуси Мефістофеля, пройшовши довгий і важкий шлях, Фауст осягнув сенс людського життя — робити щасливими інших людей. Тільки в боротьбі, праці, в пошуку може бути щасливою людина.

Образ Фауста є «вічним образом», втіленням нестримного прагнення людського духу вперед, бажання пізнати своїм розумом усі таємниці Всесвіту.