«Євгеній Онєгін»: Образ Тетяни Ларіної за романом Олександра Пушкіна
План відповіді:
- Багатий, змістовний внутрішній світ Тетяни.
- Онєгін — образ ідеального кохання. Зізнання Тетяни.
- Висока моральна сутність, краса душі Тетяни, що вражає в останній сцені роману.
Тетяна — головна героїня роману у віршах Пушкіна «Євгеній Онєгін» — улюблений образ Пушкіна. На початку роману — це провінційна дівчина. Автор звертає увагу на її багатий, змістовний внутрішній світ. Вона любила природу та народні звичаї. Через няню Тетяна знайомиться з народною поезією, яку вона полюбила. Її улюблені автори — французький письменник Жан-Жак-Руссо який проповідував культ почуттів і природи, та англійський письменник Семюель Річардсон, головною героїнею романів якого була скромна дівчина незнатного походження, з високими моральними засадами. Вона «злюбила всі романи, що дав Руссо та Річардсон».
Тетяна зростає самотньо, оточення не впливає на її формування. Їй притаманні мрійливість, замкнутість, прагнення до усамітнення.
Захоплюючись романами Річардсона й Руссо, в яких розповідалось про піднесені природні відносини між людьми, Тетяна чекала у своєму житті такого ж ідеального кохання, а її обранець повинен був бути схожим на героя улюблених романів. Саме таким героєм Тетяна уявляла Онєгіна, тому закохується в нього.
У своє почуття дівчина вклала всю силу своєї довірливої душі та щирого серця. Тетяну захоплює власне почуття, вона живе не реальним, а книжковим життям, у листі до Онєгіна Тетяна зізнається у коханні, уявляючи себе героїнею французького роману. Тетяна готова зв’язати своє життя з обранцем свого серця, нехтуючи суспільною думкою. Але обранець Тетяни далекий від ідеального героя. Трагізм у тому, що вона зустріла чоловіка, який не зміг би внести в її життя те, про що вона мріяла.
Відвідування Тетяною маєтку Онєгіна, знайомство з книжками, які читав її обранець, дає їй можливість краще взнати того, кого кохає. До цього часу її пристрасть мала неусвідомлений характер, вона була закохана в ідеал. Тепер вона бачить перед собою живу людину і робить спробу зрозуміти Онєгіна.
Через три роки Тетяна знову зустрілася з Онєгіним. На той час героїня вийшла заміж, стала світською дамою, княгинею. Але, попри успіхи у світському товаристві, героїня залишається «справжньою» у своїй душі. Вона розуміє ницість світського життя, знання суворих законів світу змушує її носити маску, що вона робить з бездоганною майстерністю, але внутрішньо Тетяна не змінилася, не змінився її характер, її ставлення до життя.
Висока моральна сутність, вражаюча краса душі Тетяни проявляється в останній сцені роману — у сцені побачення героїні з Онєгіним. Тетяна кохає Онєгіна, але вона прийняла рішення: «Та з ним я стала до вінця — Зостанусь вірна до кінця». Героїня вихована у кращих традиціях народної моралі, вірна обов’язку, не може побудувати своє щастя на стражданнях і горі іншої людини — свого чоловіка.
В її боротьбі почуття й обов’язку обов’язок перемагає. Все це робить Тетяну ідеалом російської жінки.