Окупаційні адміністрації в роки Першої світової війни в Україні

Коротко та головне про Діяльність окупаційних адміністрацій в Україні в роки Першої світової війни. ЗНО

Унаслідок вдалого серпневого наступу 1914 р. російська армія захопила більшу частину західноукраїнських зе­мель. Згодом Східну Галичину і Буковину об’єднали у генерал-губернаторство на чолі з графом Г. Бобринським. Майже одразу розпочалися заходи з насильниць­кої русифікації регіону. Було завдано удару по мережі україномовних шкіл, книгарень, періодичних виданнях. Нова влада заборонила продаж книжок українською мовою, вони також вилучалися з бібліотечних фондів. Припинили свою діяльність більшість громадських ор­ганізацій та культурно-освітніх закладів.

Окупаційна влада виступила в ролі організатора де­портацій місцевої інтелігенції до віддалених районів Російської імперії. З вересня 1914 до березня 1915 р. було депортовано понад 12 тис. чоловік, зокрема і голо­ву греко-католицької церкви А. Шептицького.

Після повернення австрійців суттєвих змін на краще не відбулося. Українців звинувачували у зрадництві, співробітництві з росіянами тощо. Загалом протягом 1914-1916 рр. найбільше постраждали саме західно­українські землі. В цьому регіоні було зруйновано 40% будинків, 1,5 тис. промислових підприємств, практично вдвічі зменшилася кількість працездатного населення.

Дати

Серпень 1914 р. – серпень 1917 р. – перебування західно­українських земель під російською окупацією (з перервами).

Запам’ятайте

Галицько-Буковинське генерал-губернаторство – тим­часова адміністративно-територіальна одиниця, що виникла наприкінці 1914 р. за наказом царського уряду й існувала до 1917 р. у межах окупованих російською армією терито­рій Галичини, Буковини і Посяння. Адміністративний центр генерал-губернаторства знаходився у Чернівцях.