Бернард Шоу
«Пігмаліон»
Сюжет твору
Професор фонетики Хіґґінс стояв із записником на одній з вулиць Лондона й кожній людині, яка до нього зверталася, говорив, із якого району Англії вона родом чи навіть у якому районі Лондона та живе.
Випадково на цьому самому місці опинився полковник Пікерінґ, учений-індолог, який розшукував Хіґґінса. Хіґґінс запрошує Пікерінґа до себе, щоб показати свою фонетичну апаратуру.
Під час розмови присутня квіткарка Еліза Дуліттл, з приводу вульгарної мови якої Генрі Хіґґінс робить кілька в’їдливих зауважень. Спочатку дівчина ображена, але потім розуміє, що, коли дивак-учений навчить її говорити правильно, вона зможе змінити своє життя і навіть стати власницею квіткового магазину. Еліза приїжджає до Хіґґінса й вимагає, щоб той давав їй уроки. Спершу професор із обуренням відмовляє — у нього ж навчаються мільйонери. Але поведінка відвідувачки така ексцентрична й кумедна, що Хіґґінс укладає з Пікерінґом парі: він береться за півроку навчити Елізу літературної мови так, що її не відрізнять у вищому світі від справжньої герцогині.
Спочатку експеримент удається.
Еліза виявляється здібною. їй улаштовують «генеральну репетицію» на прийомі в матері Хіґґінса. І хоча героїня опанувала правила літературної вимови, відповідні слова, утім, вона не володіла найголовнішим — навичками світської розмови. Говорячи про погоду, Еліза схожа на диктора, який читає метеозведення, а потім і зовсім починає говорити своєю звичною вуличною мовою. Утім, усі це сприймають за «новий стиль». Це, як і сама Еліза, здається молодику Фредді чарівним.
Дівчина швидко засвоює науку й починає усвідомлювати себе як особистість. Вона закохується у свого вчителя й нарікає на те, що той ставиться до неї як до іграшки. Хіґґінс із подивом виявляє, що перед ним прекрасна жінка. Фінал — відкритий, хоча Шоу в «Післямові» й запевняє, що Еліза вийшла заміж за Фредді.