Коротко та головне про Правобережну Україну в роки Руїни (1663-1687). ЗНО
На початку 1663 р. козацька рада, скликана у Чигирині, обрала гетьманом Правобережної України П. Тетерю (1663-1665). Його метою було досягнення єдності України. При цьому гетьман збирався спиратися на підтримку Польщі. Проте його спільний з поляками похід на Лівобережжя не зустрів підтримки з боку місцевого населення. Невдовзі П. Тетеря був змушений втекти до Польщі.
Його наступником став П. Дорошенко (1665-1676). Бажаючи стабілізації внутрішнього становища на Правобережжі, гетьман ініціював проведення низки реформ. З метою обмеження впливу козацької старшини, створив регулярне військо з найманців (20 тис. сердюків і компанійців), які були особисто віддані гетьманові. На кордонах була створена нова митна лінія і розпочалося карбування власної монети. П. Дорошенко регулярно збирав козацькі ради, прислухаючись до думок звичайних козаків.
П. Дорошенко усвідомлював, що звернення за допомогою до Польщі викличе невдоволення на Лівобережжі. Тому об’єднати Україну він хотів спираючись виключно на власні сили і похід 1668 р. дозволив йому це зробити. Проте втримати булаву не вдалося, що підштовхнуло гетьмана до зближення з Туреччиною. Восени 1669 р. П. Дорошенко прийняв протекторат турецького султана.
Унаслідок спільного наступу на Правобережжя сил гетьмана, султана Мехмеда IV та кримського хана Селіма І Гірея було здобуто фортецю Кам’янець, що відкрило шлях до Галичини. Поляки були змушені погодитися на ганебні для себе умови Бучацького миру. П. Дорошенко знову отримав владу на Правобережжі, втім ситуація у регіоні залишалася непростою. Турки експлуатували місцеве населення, збирали данину, забирали полонених, перетворювали церкви на мечеті. Це підірвало авторитет гетьмана. Розчарувавшись у турецькій підтримці та не зумівши відновити єдність Гетьманщини, у 1676 р. П. Дорошенко зрікся булави на користь лівобережного гетьмана І. Самойловича.
Замість П. Дорошенка, турки вирішили поставити гетьманом Ю. Хмельницького, який повернувся до України навесні 1677 р. Бажаючи виправдати турецьку довіру, Ю. Хмельницький під час походу на Чигирин повністю руйнує місто. Така ж доля чекала Канів, Черкаси, Корсунь, Богуслав та інші міста. У 1678-1679 рр. разом з турками і татарами ходив на Лівобережжя, але зазнав невдачі. Натомість Правобережна Україна продовжувала занепадати та знелюднюватися. В 1681 р. гетьмана викликали до Стамбулу, де він був страчений.
Дати
1669 р. – перехід П. Дорошенка під протекторат турецького султана.
Запам’ятайте
Бучацький мир (1672) – мирний договір Польщі з Туреччиною. Згідно з його умовами Туреччина отримала Поділля; владі Петра Дорошенка підлягала Брацлавщина і південь Київщини; Річ Посполита мала виплатити туркам контрибуцію за припинення облоги Львова і щорічно сплачувати данину. Чигиринські походи (1677-1678) — воєнні дії Османської імперії, яку підтримувала частина козаків, що мали на меті об’єднати Правобережну Україну та Поділля. Важливе стратегічне значення мало захоплення колишньої гетьманської столиці — Чигирина.
Бахчисарайський мир (1681) – перемир’я між Османською імперією, Кримом та Московським царством. Договір передбачав встановлення кордону між Туреччиною і Московією по Дніпру; до Туреччини відходила південна Київщина, Брацлавщина, Поділля, а Московське царство отримало Лівобережжя, Запоріжжя і Київ. Межиріччя Дністра і Буга на 20 років мало стати нейтральним із забороною будівництва укріплень; козакам гарантували право на лов риби, соляний промисел та вільне судноплавство по Дніпру; татарам дозволили кочувати і полювати у дніпровських степах.