Провідні мотиви лірики Лермонтова:
• Жага свободи, боротьби («Вітрило», «В’язень», «Полонений лицар»);
• осмислення долі свого покоління («Дума»);
• розчарування, самотність, пошук гармонії у стосунках з навколишнім світом («У важку хвилину життя», «І нудно і сумно.», «Гірські вершини», «На дорогу йду я в самотині.»);
• високе призначення поета й поезії («Поет», «Пророк»);
• критика самодержавства й світського суспільства («Прощай, немита Росіє», «Смерть поета», «1 січня»);
• тема кохання («Я не принижуся перед тобою.»);
• тема народу та батьківщини («Батьківщина», «Бородіно»).
Особливості лермонтовського поетичного стилю:
• Філософська заглибленість;
• гострокритичний і водночас песимістичний пафос.