Коротко та головне про Причини та передумови утворення Київської Русі.
Становлення централізованої держави. ЗНО
На межі VII – ІХ ст. прискорилась політична економічна та етнокультурна консолідація східнослов’янських племен. Основні передумови утворення держави у східних слов’ян: спільні економічні інтереси; етнокультурна близькість; необхідність захисту кордонів від спільних ворогів; прискорення майнового і соціального розшарування слов’янського суспільства, що вело до розпаду родової общини та формування ранньофеодального суспільства.
Теорії створення Київської Русі:
- норманська теорія (вчені XVIII ст. – 3. Байєр, Г. Міллер). Сутність: створенням власної держави східні слов’яни зобов’язані виключно зовнішньому, зокрема норманському (варязькому) впливу. Ця теорія ґрунтувалась на скандинавському походженні багатьох давньоруських етнонімів, економічних зв’язках норманів зі слов’янами, на тому, що перші київські князі були норманами за походженням;
- антинорманська теорія (М. Ломоносов) заперечувала будь-який вплив норманів на процес створення давньоруської держави. Більшість сучасних дослідників є прибічниками теорії природно-історичного процесу, які ставляться до «варязького чинника» як до каталізатора, що прискорив появу державності у східних слов’ян.
У 882 р. новгородський князь Олег пішов на Київ. Вбивство місцевих князів Аскольда і Діра та захоплення влади у Києві Олегом призвело до об’єднання Північної та Південної Русі.
Правління Олега (882-912) пройшло під знаком збирання руських земель та консолідації їх навколо Києва. У зовнішньополітичній сфері – пріоритет візантійському напряму. Олег здійснив два результативні походи на Константинополь у 907 р. та 911 р. Договір із Візантією 911 р. передбачав сплату останньою значної контрибуції, встановлення безмитної торгівлі, надання пільг руським купцям та ін. Також князь здійснював походи на Арабський халіфат. Під час одного з них він загинув.
Син легендарного Рюрика – Ігор (912 – 945) жорстоко придушував автономістські настрої підкорених народів (деревлян, уличів). Князь здійснив кілька походів на Візантію (941 р. та 943 р.), які мали значно менший успіх ніж у Олега. У 944 р. Ігор ходив на Закавказзя. На походи витрачалась значна кількість коштів, що підштовхувало князя постійно збільшувати данину. Це призвело до повстання деревлян, під час якого Ігоря було вбито.
Його дружина – княгиня Ольга (945 – 964) — своє правління розпочала з придушення деревлянського повстання: знищила древлянську племінну еліту, а їх головне місто Іскоростень було спалене. Надалі Ольга провела деякі реформи: податкова (погости-устави-уроки), адміністративна (поява посадників). У 946 р. та 957 р. княгиня здійснила два візити до Константинополя. Були укладені союзницькі угоди, розглядалася проблема християнізації Русі (княгиня прийняла християнство у 957 р.).
Святослав (964 – 972) відзначився активною зовнішньополітичною діяльністю. У 964—966 рр. він підкоряє в’ятичів, волзьких булгар та буртасів (мордву); перемагає Хозарський каганат; обклав даниною племена ясів і касогів на Північному Кавказі. У 968 р. київський князь на чолі 60-тисячного війська вирушив на Болгарію. Святослав розбив болгар і захопив 80 міст уздовж Дунаю. Згодом зняв облогу Києва печенігами (968). Другий похід на Балкани (969) був менш вдалим і у 971 р. Святослав був змушений підписати мир під Доростолом. Був вбитий печенігами.
Дати
882 р. – об’єднання південних та північних руських земель Олегом.
Запам’ятайте
Князь – вождь племені, з розвитком феодальних відносин – очільник держави або державного утворення.