Реалізм — основний художній напрям у світовій літературі ХІХ ст.
Література ХІХ ст. була тісно пов’язана зі своєю добою. Відгуком на духовні потреби суспільства стало формування в середині й протягом третьої третини ХІХ ст. нового великого художнього літературного стилю, який дістав назву реалізм. Реалізм у літературі, якому поступився місцем романтизм, шукає істину й знаходить її, прагнучи перетворити дійсність. Один із найважливіших принципів реалістичного мистецтва — показ літературного персонажа в тісному зв’язку з оточенням, яке формує характер людини.
“Покращувати звичаї свого часу — ось мета, якої повинен прагнути кожен письменник, якщо він не хоче бути тільки звеселителем публіки.”
О. де Бальзак
Своїх класичних форм реалізм набуває у Франції в 1830-ті рр., згодом поширюючися також іншими країнами. На формування реалістичного світогляду мали вплив філософія позитивізму, розвиток природничих і суспільних наук. Особливою прикметою XIX ст. є поява нового розуміння сутності й функції мистецтва, нового бачення людини, що зумовило творення оновленої художньої системи, нове розуміння правди дійсності й правди художньої. Цей період характеризується стильовим розмаїттям, коли в мистецтві співіснували романтизм, реалізм, модернізм.
